Вайшешика (від санськр.(санскритський) вішеша — особливий, відмінний), одна з шести ортодоксальних систем індуїстів староіндійської філософії. За традицією, основоположником Ст вважається Канада, якому приписується створення основного твору цієї системи «Вайшешики-сутри» (остаточна редакція його відноситься до 1-ої половини 1-го тис.). Важливим джерелом Ст є також «Падартха-дхаома-санграха» — коментар до «Вайшешика-сутре». Найбільший розвиток Ст отримала в 9—14 вв.(століття) у Південній Індії.
По ученню Ст, те, що все існує включається в 6 категорій — субстанцію, якість, дію, загальну, особливу і властиву, з яких головною є субстанція, що виражає суть речі. 9 субстанцій (земля, вода, світло, повітря, ефір, час, простір, душа, розум), наділені якостями (постійними властивостями) і «діями» (скороминущими властивостями), складають весь існуючий світ. Ст дотримується атомістичної точки зору, згідно якої перші 4 субстанцією є з'єднання атомів (ану), — незмінних протяжних матеріальних часток сферичної форми. Хоча атоми ніким не створені і існують вічно, проте самі вони пасивні: перший рух вони отримують від невидимої сили — адрішти і потім вступають в з'єднання під управлінням світової душі Брахми, що піддає матеріальний світ вічному циклічному процесу творення і руйнування. Плотський сприйманий світ існує в часі, просторі і ефірі і управляється особливим загальним моральним законом (дхарма).
Літ.: Радхакрішнан С., Індійська філософія, пер.(переведення) з англ.(англійський), т. 1—2, М., 1956—57; Keith A. B., Indian logic and atomism: an exposition of the Nyäya and Vaiika systems, Oxf., 1921: Mishra U., Conception of matter according to Nyaya-vaiçeşika. Allahabad, 1936.
