Вазов Іван Мінчов
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Вазов Іван Мінчов

Вазов Іван Мінчов (9.7.1850, Сопот, — 22.9.1921, Софія), болгарський письменник і громадський діяч. Вчився в гімназії Пловдівськой. У 1875 в Сопоте брав участь в таємному революційному комітеті, що ставив за мету національне звільнення Болгарії. У 1876—77 знаходився в еміграції в Бухаресті, де був членом Болгарського Центрального добродійного суспільства. Під час російсько-турецької війни 1877—78 служив в російській армії чиновником особливих доручень. Після звільнення Болгарії від турецького іга був суддею в р. Берковіце (1879—80), членом Постійного комітету Обласних зборів в Пловдіве (1880—85). Після посилення диктаторського режиму тимчасово емігрував до Одеси (1887—89). Два роки займав пост міністра освіти (1897—99). Друкуватися почав з 1870. Популярність придбали збірки віршів «Прапор і гусла» (1876), «Горе Болгарії» (1877), «Позбавлення» (1878), складові поетичну трилогію про боротьбу болгар проти турецького іга, про страждання народу і радість національного звільнення в 1878. Вершина революційно-патріотичної поезії Ст — цикл лірико-епічних поем «Епопея забутих» (1881—84), присвячених героям національно-визвольної боротьби. Велике місце в творчості письменника займає тема російсько-болгарської дружби. Лірика Ст 80-х рр. відрізняється тематичним і жанровим різноманіттям. У збірках «Гусла» (1881), «Поля і ліси» (1884) дані поетичні картини рідної природи, а також соціальна сатира на буржуазне суспільство. У віршах кінця 1890-х — початки 1900-х рр. відбилася сумна доля болгарського селянства, що розоряється. У ранній поезії Ст помітно вплив Х. Ботева і В. Гюго, пізніше і російській поезії — А. С. Пушкіна, Н. А. Некрасова.

  На початку 80-х рр. Ст звернувся до прозі. У перших повістях в зображенні вдач провінції відчутно вплив Н. Ст Гоголя. Повість «Знедолені» (1883—84) присвячена болгарським емігрантам в Румунії. Найбільший роман Ст «Під ігом» (1889—90) — реалістична епопея про повстання болгарського народу 1876. Переведений на багато європейських мов, роман увійшов до світової літератури. З початку 90-х рр. історіко-героїчна тематика змінялася соціально-викривальною (романи «Нова земля», 1896; «Казаларськая цариця», 1903). У нарисах і розповідях Ст виступає проти політичного свавілля в країні, малює долю «маленької людини» — чиновника, селянина. У «Повістях і розповідях» (т. 1—3, 1891—93), збірках «Подряпини і плями» (т. 1—2, 1893—95) і ін., що затвердили в болгарській літературі жанр короткої реалістичної розповіді, Ст критикує буржуазні вдачі.

  Ст багато зробило для створення національного театру. Їм драматизуються повість «Знедолені» (драма «Вигнанці», 1894), роман «Під ігом». Писав історичні драми на сюжети з життя середньовічної Болгарії, а також комедії «Кандидати слави» (1901), «Шукачі теплих містечок» (1903), в яких висміюються вдачі чиновницького середовища. В період Балканських і 1-й світовий воєн в історичних драмах і віршах Ст позначилися націоналістичні тенденції. Проте в основному Ст був народним письменником, виразником демократичній ідеології. Його творчість — вищий етап в розвитку болгарського критичного реалізму.

  Соч.: С'брані с'чиненія, т. 1—20, С., 1955—57: Нєїздадені твору, С., 1968, в русявий.(російський) пер.(переведення) — Соч., т.1—6, М., 1956—57.

  Літ.: Державін Н. С., Іван Вазов. Життя і творчість, М-код.—Л., 1948; 3лиднев Ст І., Іван Вазов, в кн.: Нариси історії болгарської літератури XIX—XX вв.(століття), М., 1959; Іван Вазов. Сб. по випадок сто годіні від рожденієто му, С., 1950; Павлов Т., Іван Вазов. Народний співає і класик, С., 1946; Королев С., Іван Вазов. Художествен метод і літературні позиції, С., 1951; Цанева М. Іван Вазов до Пловдів, С., 1966: В'лчев Ст, Іван Вазов. Жізнен і творчо п'т, С., 1968: Іван Вазов. Бібліографічний покажчик, М., 1962.

  Ст І. Злиднев.

І. Вазов.

І. Вазов. «Під ігом» (Москва, 1954). Ілл. А. Тарану.