Важка атлетика, вигляд спорту, змагання в підніманні тягарів (штанги). Сучасна програма офіційних змагань (з 1972) включає ривок, поштовх штанги двома руками і суму результатів в цих вправах (при ривку штанга піднімається з помосту вгору одним безперервним рухом, при поштовху — в два прийоми: на груди і від грудей). У 1934—72 було прийнято так зване класичне триборство — жим, ривок і поштовх двома руками, до 1934 — п'ятиборство (жим двома руками, ривок і поштовх — одній і двома). Офіційні міжнародні змагання (з 1977) — в 10 вагових категоріях (до 52 кг — понад 110 кг).
Вправи з тягарями з метою розвитку сили і рельєфної мускулатури відомі з давніх часів. Офіційні змагання в підніманні тягарів стали проводитися в США в 60-і рр. 19 ст У Європі на початку 70-х рр. І. Тріа заснував школи Т. а. у Парижі і Брюсселі. З 1896 Т. а. — в програмі Олімпійських ігор (окрім 1900, 1908, 1912). 1-й чемпіонат Європи відбувся в 1896 в Роттердаме, 1-й чемпіонат світу — в 1898 у Відні. У 1912 заснований Усесвітній важкоатлетичний союз, затверджені правила міжнародних змагань. У 1-ій чверті 20 ст сильними були важкоатлети Франції, Німеччини, Австрії, Італії, США.
В Росії зародження Т. а. пов'язано з ім'ям Ст Ф. Краєвського, який в 1885 в Петербурзі організував кружок любителів Т. а. У 80—90-і рр. в Москві, Києві, Нижньому Новгороді, Ризі і ін. містах створені кухлі, клуби, суспільства Т. а. У 1897 в Петербурзі проведений перший чемпіонат Росії. Серед російських важкоатлетів-призерок чемпіонатів світу і світові рекордсмени — С. І. Елісєєв, Р. Р. Гаккеншмідт, П. Херудзінський і Я. Я. Краузе. У 1913 створений Всеросійський важкоатлетичний союз.
В СРСР 1-й чемпіонат країни відбувся в 1923 (з 1933 проводиться щорік); чемпіони і рекордсмени в 20—30-і рр. — А. Ст Бухаров, Д. Н. Ехт, Я. Ю. Спарре, М. М. Громів. У 30—40-х рр. встановлено близько 200 рекордів СРСР, що перевищували офіційні світові рекорди (Р. Ст Попів, Р. І. Новак, Н. І. Шатов, Я. Р. Куценко, С. І. Амбарцумян і ін.). У 1946 радянські важкоатлети вступили в Міжнародну федерацію Т. а. (ІВФ; заснована в 1920, в 1975 об'єднувала 103 національних федерації), у 1969 — в Європейську федерацію Т. а. (заснована в 1969, в 1975 об'єднувала 19 національних федерацій).
Рекорди світу в різних вагових категоріях (на 1 жовтня 1976)
Найлегша — до 52 кг
Ривок 108,5 кг А. Н. Воронін СРСР
Поштовх 141,0 кг А. Н. Воронін СРСР
Сума 242,5 кг А. Н. Воронін СРСР
Якнайлегша — до 56 кг
Ривок 120,5 кг К. Мікки Японія
Поштовх 151,0кг М. Нассері Іран
Сума 262,5 кг Н. Нурекян НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Напівлегка — до 60 кг
Ривок 130,0 кг Г. Тодоров НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Поштовх 161,5кг Н. А. Колесников СРСР
Сума 285,0 кг Г. Тодоров НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Легка — до 67,5кг
Ривок 140,5 кг К. Чернецкий ПНР(Польська Народна Республіка)
Поштовх 177,5 кг М. Н. Киржінов СРСР
Сума 315,5 кг С. В. Певзнер СРСР
Напівсередня — до 75кг
Ривок 155,0 кг І. Мітков НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Поштовх 192,5 кг В. І. Смірнов СРСР
Сума 345,0 кг І. Мітков НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Середня — до 82,5 кг
Ривок 170,5 кг Б. Благоєв НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Поштовх 207,0 кг Р. Мільзер ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)
Сума 372,5 кг Т. Стойчев НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Напівважка — до 90 кг
Ривок 180,0 кг Д. А. Рігерт СРСР
Поштовх 220,5 кг Д. А. Рігерт СРСР
Сума 400,0 кг Д. А. Рігерт СРСР
1-я важка — до 110 кг
Ривок 185,0 кг В. Хрістов НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Поштовх 237,5 кг В. Хрістов НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Сума 417,5 кг В. Хрістов НРБ(Народна Республіка Болгарія)
2-я важка — св. 110 кг
Ривок 200,0 кг Х. Плачков НРБ(Народна Республіка Болгарія)
Поштовх 255,0 кг В. І. Алексєєв СРСР
Сума 442,5 кг Х. Плачков НРБ(Народна Республіка Болгарія)
В 1946—76 спортсмени СРСР завоювали 26 золотих медалей на Олімпійських іграх, 94 — на чемпіонатах світу, 127 — на чемпіонатах Європи. Серед неодноразових чемпіонів: Ст Е. Стогів, І. Ст Одудів, Р. А. Чимішкян, Е. Р. Мінаєв, 1 Ст Р. Бушуєв, Ю. П. Власов, Ст Р. Куренцов, А. Н. Горобців, Л. І. Жаботінський, Ст І. Алексєєв, Я. А. Тальтс, Д. А. Рігерт, М. Н. Киржінов, П. До. Король, В. П. Шарій і ін.
В 1976 в СРСР було 1,5 тис. секцій Т. а. у колективах фізкультури (понад 300 тис. чіл.). Щорік готується близько 500 майстрів спорту. Успіхи радянських важкоатлетів пов'язані з іменами тренерів: Я. Р. Куценко, Н. І. Шатова, С. П. Багдасарова, М. П. Світличного, А. Ст Чужіна, Р. Ст Плюкфельдера, І. С. Кудюкова і ін.
За кордоном Т. а. найбільш розвинена в НРБ(Народна Республіка Болгарія), ВНР(Угорська Народна Республіка), ГДР(Німецька Демократична Республіка), Японії, США, Великобританії і ін. Неодноразовими переможцями Олімпійських турнірів і ін. найбільших міжнародних змагань були Л. Остен (Франція), І. Вінчи, Дж. Дейвіс і Т. Коно (США), І. Міяки (Японія), В. Башановський (ПНР) і ін.
Літ.: Іванов Д. І., Штанга на вагах часу, М., 1969; Горобців А. Н., Важкоатлетичний спорт. Нариси по фізіології і спортивному тренуванню, М., 1971; Важка атлетика, [під ред. А. Н. Воробйова], М., 1972; Роман Р. А., Тренування важкоатлета в двоєборстві, М., 1974.
