Білгород-Дністровський
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровське (до 1944 — Аккерман) місто в Одеської області УРСР. Пристань на Дністровському лимані. Залізнична станція. 30 тис. жителів (1967), на місці Б. було розташовано старогрецьке місто Тиру (заснований в 6 в до н.е.(наша ера)) З Воськресенськой літопису виходить, що Б. («на усть Дністра над морем») є одним з древніх російських міст, важливим торгівельним центром на дорозі з Європи до Азії. У 13 ст був захоплений татарами, які називали його Ак-або. У 14 ст містом володіла Генуя; у 15 ст Би. входив до складу Молдавського князівства. У 1484 завойований турками, що дали йому назву Аккерман (Біла фортеця). Під час російсько-турецьких воєн займався російськими військами в 1770 і в 1789 але повертався Туреччині в 1774 і в 1791. 30 листопада 1806 був знов зайнятий російськими військами і по Бухарестському мирному договору 1812 перейшов до Росії. У 1918 окупований Румунією, в 1940 повернений СРСР. Розвинена харчова промисловість (м'ясний, рибний комбінати, олійництво, винно-соковий заводи), швацька, меблева, картонна фабрики, комбінат будматеріалів. Морський рибопромишленний, сільськогосподарський технікуми, педагогічне, медичне училища. Поблизу Б. розташоване велике с. Шабо — значний пункт виноградарства і виноробства. У Б. прекрасно збереглася одна з найбільших на Україні фортець (1438—54, майстер Федорок) з 26 баштами, 4 воротами і цитаделлю. Загальна довжина стенів понад 2 км. В 16—17 вв вона ремонтувалася і був поглиблений зовнішній рів.

  Літ.: Авербух П. До. і Кріволап Р. І., Білгород-Дністровський. Путівник, Одеса, 1967; їх же. По історичних місцях Дністровського для Білгорода, Одеса, 1965.