Бухара (від санськр.(санскритський) віхара — монастир), місто, центр Бухарської області Узбецької РСР. Розташований в нізовьях р. Зеравшан, в центрі Бухарського оазису, на каналі Шахруд. Би. сполучена віткою (13 км. ) з же.-д.(железнодорожний) вузлом Каган. Населення 112 тис. чіл. (1970; 50 тис. чіл. у 1939; 69 тис. чіл. у 1959).
Час створення Б., за археологічними даними, не пізніше 1 ст н.е.(наша ера) Завойована арабами в 709, Би. була вже значним торгівельно-ремісничим і культурним центром Середньої Азії. Населення мало торгівельні зв'язки з Іраном, Індією, Китаєм і іншими країнами. У 9—10 вв.(століття) Б. входила у володіння Саманідов і була столицею їх обширної держави. В кінці 10 ст Би. оволоділи кочевникі-караханіди, в середині 12 ст — нові кочові племена каракитаєв, в 1220 вона була захоплена Чингисханом, в 1370 — Тімуром, а на початку 16 ст — кочівниками-узбеками і увійшла до складу Узбецької держави Шейбанідов, ставши його столицею. З середини 16 ст по 20 ст Би. — столиця Бухарського ханства . Протягом багатьох століть Би. — центр караванної торгівлі між Європою і Азією, торгівлі з Москвою і Нижнім Новгородом. Маючи багаточисельне ремісниче населення, Би. була вогнищем крупних антифеодальних повстань: під керівництвом Муканни (70-і рр. 8 ст), Маліка Санджара (1206—1207), Махмуда Тарабі (1238). У 17— 18 вв.(століття) Б. неодноразово піддавалася нападу і розоренню з боку персидських шахів і ін. загарбників. З 1868 увійшла до складу Російської імперії. 2 вересня 1920 в результаті народного повстання влада Бухарського еміра була повалена. 14 вересня були сформовані Всебухарський ревком, Рада народних назіров (комісарів), 8 жовтня 1920 Би. оголошена столицею Бухарської народної радянської республіки . По національно-державному розмежуванню 1924—25 стала центром Заравшанського округа, потім Бухарської області, утвореної 15 січня 1938.
За роки Радянської власті Б. стала крупною промисловою. і культурним центром області. Є каракулевий (один з найбільших в СРСР), бавовноочисний, маслобойний заводи, швацькі, трикотажна і шовкомотальна фабрики, м'ясні, молочні, винарі і ін. підприємства. Будується (1971) бавовняно-паперовий комбінат. Славляться старовинні художні промисли (золотошвейний, шовкоткацький і ін.). Розвиваються металообробка, промисловість будматеріалів.
Би. — місто-музей, в якому збереглося близько 140 пам'ятників архітектури. Найважливіші: шедевр середньоазіатської архітектури — центрально-купольний мавзолей Саманідов (так званий мавзолей Ісмаїла Самані, кінець 9 — почала 10 вв.(століття)) з візерунковою кладкою паленої цеглини усередині і на фасадах; ансамбль Пої-Калян, в який входять мінарет Калян (1127) з поясами цегельного орнаменту, мечеть Калян (12 ст, перебудована в 15—16 вв.(століття)), одна з найбільших на Середньому Сході (площа 130 м-код Х 80 м-коду ), і медресе Мірі-араб (1536); скромний 2-купольний мавзолей Сейфеддіна Бохарзі (13 ст, перебудований в 14—15 вв.(століття)), мініатюрний мавзолей буянить-кулів-хана (14 ст) з прекрасними облицюваннями з різьбленої поливної теракоти; медресе Улугбека (1417), найраніше з тих, що збереглися в Середній Азії, і що стоїть напроти нього пишне по обробці (майоліка, розпис) медресе Абдулазіс-хана (1652). Багаточисельні споруди 16 в.: нарядні мечеть Балянд і ханака Ходжа Зайнуддіна, найбільше в Середній Азії медресе Кукельташ; торгівельні купольниє спорудження (таки) Зар-гаран, Тельпак-Фурушан і Саррафан; критий ринок (тім) Абдулла-хана. Серед заміських споруд: ханака Бехауддіна (1544—45), меморіальний ансамбль Чар-Бакр (1560—63), ханака Файзабад (1598—1599). До 18—19 вв.(століття) відносяться споруди Арка (цитаделі), медресе з оригінальним 4-баштовим входом так званий Чар-Мінар (1807). За радянських часів місто упорядковане, озеленює. Збудовано багато житлових будинків. У 1964 затверджений план реконструкції Б. (архітектор Ст П. Чуніхин, Ст Н. Слонімський, Т. Н. Каліновськая); побудовані Будинок зв'язку (1966, архітектор М. Чернов), будівля обласної публічної бібліотеки (1969, типовий проект).
В Би. — педагогічний інститут, загальнотехнічний факультет Ташкентського політехнічного інституту, 9 середніх спеціальних учбових закладів, у тому числі технікуми: горно-геологічний, будівельний автомобільно-дорожній, сільськогосподарський, кооперативний. Театр музичної драми і комедії, краєзнавчий музей.
Літ.: Міста узбекистану, Таш.. 1965; Ашуров Я. С., Гелах Т. Ф., Камалов В. Х., Бухара, Таш., 1963; Сухарева О. А., Бухара Xix—начала XX вв.(століття), М., 1966; Пугаченкова Р. А., Самарканд, Бухара, 2 видавництва [М-код, 1968]; Бухара. Короткий довідник, 4 видавництва, Таш., 1968.
