Чингисхан (власне ім'я — Темуджін, Темучин) (ок. 1155, урочище Делпун-Болдан на р. Онон, — 25.8.1227), засновник єдиної Монгольської держави, полководець. Народився в сім'ї одного з родів Есугея-батура. До 1204 Ч. розгромив основних суперників в боротьбі за владу і, захопивши обширні території, став фактично главою тих, що населяли їх багаточисельних родоплеменних об'єднань. На курултаї (з'їзді) степової аристократії 1206 він був проголошений великим ханом над всіма племенами з титулом «Ч.» (від тюрк.(тюркський) тенгиз — океан, море).
В області внутрішньої політики зусилля Ч. були зосереджені на об'єднанні монгольських племен і централізації управління знов створеною державою на користь феодалізіровавшейся родоплеменной знаті. У 1206 він обнародував постанови, що є кодифікуванням звичайного права (яса). Розділив монгольські племена на військово-адміністративні одиниці звані тисячами (т.к. по вимозі хана ці одиниці повинні були виставляти по 1000 кінних воїнів), подарувавши їх разом з пасовищами в долі (хубі) своїм родичам і нойонам — представникам нового класу феодалів з числа своїх сподвижників. Ч. створив 10-тисячну особисту гвардію (кешиг), яка була основною силою придушення всякої незадоволеності в державі. В області зовнішньої політики Ч. прагнув до максимального розширення меж підвладної йому території. Для стратегії і тактики Ч. були характерні ретельна розвідка, раптовість нападу, прагнення розчленувати сили противника, пристрій засідок з використанням спеціальних загонів для заманювання ворога, маневрування крупними масами кінноти і т.д. Підпорядкувавши в 1207—11 народи Сибіру і Вост. Туркестану, Ч. у 1211 напав на чжурженьськоє державу Цзінь (див. Монгольські завоювання в 13 ст ) . Ці війни велися на користь монгольської феодальної верхівки (нойонства), заподіяли найбільші лиха народам підкорених країн (більшість яких стояли на вищому рівні економічного і культурного розвитку), зробили негативний вплив на розвиток самої Монгольської держави і положення основні маси його населення — простих аратів. Війни виснажили сили держави і зумовили політичний, економічний і культурний його занепад вже до кінця 13 ст Ч. помер на території тангутського держави ся для Сі під час початого їм в 1226 походу в цю країну.
Літ.: Татаро-монголі в Азії і Європі. Сб. ст., М., 1970; Кичанов Е. І., Життя Темучжіна, що думав підкорити світ, М., 1973.
