Брюсов Валерій Якович [1(13) .12.1873, Москва, — 9.10.1924, там же], російський радянський письменник. Народився в заможній купецькій сім'ї. Свій літературний дебют — три збірки «Російські символісти» (1894—95) Би. розглядав як «свідомий підбір» зразків західної поезії (вірші у дусі П. Верлена, С. Малларме і ін.). У останніх книгах «Chefs d''oeuvre» («Шедеври», 1895) і «Me eum esse» («Це — я», 1897) вже намічаються мотиви зрілої поезії Б. — урбанізм, інтерес до науки і історії. Книга «Tertia Vigilia» («Третя варта», 1900) знаменує початок творчої зрілості Б. У ній, як і в останній книзі «Urbi et Orbi» («Місту і світу», 1903), виразно видно характерні межі поезії Б. — скульптурна опуклість і завершеність образів, чіткість композиції, вольова інтонація, ораторський пафос. Поет передбачає неминучість революції, вгадує її рушійну силу — пролетаріат (поема «Замкнуті», 1900—01, вірші «Ніч», 1902, «Каменяр», 1901). З початку 20 ст Би. стає лідером символізму, веде велику організаторську роботу, керує видавництвом «Скорпіон», редагує журнал «Веси». Але філософсько-суспільні позиції Б., його раціоналістична поетика перечили неоплатонічеськой теорії і художній практиці російського символізму.
Книга віршів «STEJANOV» («Вінок», 1906) — вершина дожовтневій поезії Б. Високий зліт романтичної лірики, прекрасні історіко-міфологічні цикли поєднуються в ній із зразками революційної поезії (цикл «Сучасність»). Би. таврує лібералів, тріумфуючих з приводу Маніфесту 17 жовтня («Задоволеним», 18 жовтня 1905), славить революцію («Знайомий гімн», серпень 1905, «Кинджал», 1904), вірить в торжество ідеалів свободи, рівності і братерства («До щасливих», 1904—05). Але завданням революції він вважав лише нещадне знищення старого («Грядущі гуни», 1905, «Лице Медузи», жовтень 1905) і з цих позицій максималізму критикує більшовиків (у вірші «Близьким», 30 липня 1905). Ст І. Ленін, процитувавши рядок з цього вірша: «Ламати я буду з вами, будувати — ні!», назвав Би. «поетом-анархістом» (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 14, с. 288, прим.(примітка)). Б. полемізував також із статтею В. І. Леніна «Партійна організація і партійна література» (1905) стверджуючи, що суб'єктивно чесний художник може бути незалежним від буржуазного суспільства.
В роки реакції Б. продовжує вірити в кінцеве торжество революції, прославляє творчий розум і відвагу людини. Але в книгах віршів «Всі наспіви» (1909), «Дзеркало тіней» (1912), а також «Сім барв веселки» (1916) поряд з життєстверджуючими мотивами все частіше звучать ноти втоми, зустрічаються перепеви колишнього, самоцельниє формальні пошуки. У цей же період опубліковані історичні романи «Вогненний ангел» (1908) і «Вівтар перемоги» (1913), збірки розповідей і драматичних сцен «Земна вісь» (1907), «Ночі і дні» (1913), збірка статей «Далекі і близькі» (1912). Під час 1-ої світової війни Б. співробітничає с М. Горьким. Вивчає історію і літературу Вірменії, переводить вірші вірменських поетів (згодом Би. було привласнено звання народного поета Вірменії).
Жовтневу революцію поет прийняв беззастережно. У 1920 він вступив в ряди Комуністичної партії. Працював в Наркомпросе, в Госиздате, завідував Книжковою палатою, вели ряд курсів в Московському університеті і в організованому їм в 1921 Вищому літературно-художньому інституті (згодом ВЛХИ ім. Ст Я. Брюсова). Опублікував книги віршів «Останні мрії» (1920), «В такі дні» (1921), «Мить» (1922), «Дали» (1922), «Меа!» («Квапся!", 1924). Вірші, що увійшли до них, про революцію, вірші на смерть В. І. Леніна дозволяють бачити в Би. одного з перших радянських поетів. У двох останніх книгах є цікаві зразки наукової поезії. Але в цілому післяжовтнева поезія Б. є наполегливими і далеко не у всьому вдалі пошуки нових форм для вираження нового вмісту.
Поет і прозаїк, драматург і перекладач, критик і теоретик вірша, історик і літературознавець, Би. зіграв важливу роль в розвитку російської поезії. Разом з А. Блоком він підготував грунт для поетичній діяльності багатьох радянських поетів.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування) і переведень, т. 1—4, 12, 13, 15, 21, СП(Збори постанов) би, 1913—14; Ізбр. пронзв., т. 1—3, M., 1926; Щоденники 1891—1910, М., 1927: Ізбр. вірші. [Вступ. ст. і прімеч. І. Поступальського], М., 1933; Невидана проза. Юпітер повержений і фрагменти інших історичних розповідей, М. — Л., 1934: Ізбр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. А. Мясникова], т. 1—2, М., 1955.
Літ.: Гіркий М., Листи Ст Я. Брюсову, Собр. соч.(вигадування), т. 28, 29, М., 1954—55; Луначарський А. Ст, Брюсов і революція, в його кн.: Російська література, М., 1947; Максимов Д. Е., Поезія Валерія Брюсова, Л., 1940; Валерію Брюсову. Сб., присвячений 50-літтю з дня народження поета, М., 1924; Михайлівський Би. Ст, Ст Я. Брюсов, в кн.: Історія російської радянської літератури т. 1, 2 видавництва, М., 1967; Максимов Д., Брюсов. «Поезія і позиція», Л., 1969; Історія російської літератури кінця XIX — початки XX століття. Бібліографіч. покажчик, під ред. До. Л. Муратової, М. — Л., 1963.
