Брунькування, один із способів безстатевого (вегетативного) розмноження тварин і рослин. П. здійснюється шляхом освіти на материнському організмі бруньки — вирощування, з якого розвивається нова особина. З рослин до П. здібні деякі сумчасті гриби (наприклад, дріжджі, для яких П. — основний спосіб розмноження), ряд базідіальних грибів, а також мохи печіночники (розмножуються т.з. виводковими нирками). Серед тварин П. розмножуються прості (деякі жгутикові, інфузорії, споровіки), губки, кишечнополостниє, деякі черв'яки, моховатки, криложаберниє і покривники. У тварин П. буває зовнішнім і внутрішнім; перше ділять на парієнтальне, при якому нирки утворюються на телі матері, і столоніальноє П., коли нирки формуються на спеціальних виростах — столонах (деякі кишечнополостниє і покривники). При внутрішньому П. нова особина розвивається з відособленої внутрішньої ділянки тіла матері; такі гемули губок і статобласти моховаток, що мають захисні оболонки і службовці переважно для переживання в зимових або посушливих умовах, коли материнський організм гине. В ряду тварин П. не доходить до кінця, молоді особини залишаються сполученими з материнським організмом; в результаті виникають колонії, що складаються з безлічі особин (див. Колоніальні організми ) . Інколи П. можна викликати штучно різними діями на материнський організм, наприклад опіками або порізами.
