Бретонська мова, мова бретонців. Відноситься до кельтської групи індоєвропейської сім'ї мов. Поширений на півострові Бретань поряд з французькою мовою. Число тих, що говорять Би. я. — близько 1,1 млн. чіл. (1967, оцінка). Б. я. розпадається на 4 діалекти: ваннетський (або юго-вост.) в департаменті Морбіан, трегьерський (сівши.-вост.) в західній частині департаменту Кот-дю-нір, корнуейльський (юго-зап.) і леонський (сівши.-зап.) в департаменті Фіністер. Єдиної розмовної літературної мови немає; журнали, що виходять на Б. я., використовують леонський діалект як основу літературної мови Першими письмовими пам'ятниками Б. я. є глоси 8—11 вв.(століття) У 1464 був складений перший бретоно-латіно-французький словник.
Літ.: Valléе F., La langue brétonne en 40 lecons, Saint-brieuc, 1940; Hemon R., La langue brétonne. La Baule, 1947; Ernault E., Glossaire moyen-bréton, 2 éd., P., 1896; Loth J., Vocabulaire vieux-bréton, avec commentaire, P., 1884.
