Браманте (Bramante) [власне Паськуччо д''Антоніо (Pascuccio d''antonio)] Донато (1444, Монте-Аздруальдо, нині Ферміньяно, поблизу Урбіно, — 11.3.1514, Рим), італійський архітектор епохи Відродження. Юність провів в Урбіно, де сприйняв передові гуманістичні ідеї Пьеро делла Франческа і Лучано Лаурани . До 1477 переїхав до Мілану, де познайомився з архітектурними шуканнями Леонардо да Вінчі . Спочатку виступав як живописець, що відбилося і в першій архітектурній роботі Б. — перебудові церкви Санта-Марія прессо Сан-Сатіро в Мілані (1479—83): перекривши головний неф і трансепт потужними циліндровими зведеннями, Би. використовував перспективний розпис і рельєф, щоб змалювати перекритий таким же зведенням хор; там же Б. здійснені гармонійні центричні композиції сакрістії і невеликої капели Зняття з хреста. У церкві Санта-Марія делле Грацие в Мілані (1492—97) Би. створив хор і світле просторе средокрестіє, увінчане легким куполом; цілісність задуму поєднується тут з традиційною для архітектури Ломбардії декоративністю. Б. належить і основний задум собору в Павії (1488—92), з куполом, високо піднятим на 8 струнких стовпах над обширним средокрестієм.
Переїхавши в 1499 до Риму, Би. зайняв тут провідне місце серед архітекторів, які створили загальноіталійський стиль Високого Відродження, що вплинув на всю європейську архітектуру. Строгий і величавий завершений Би. у 1499—1511 фасад палацу Канчеллерія; його внутрішньому двору з 2 ярусами витончених аркад Би. додав легкість і пластичність. Оригінальна композиція дворика церкви Санта-Марія делла Паче (1500—04), стовпи якого в нижньому ярусі несуть аркаду, а у верхніх перемежаючись з колонками Корінфа, завершуються архитравним перекриттям. Найбільшій пластичній цілісності і ясності, життєрадісній гармонії Б. досяг в маленькій купольной каплиці-ротонді Темпьетто (у дворі монастиря Сан-Пьетро ін Монторіо; 1502), оточеній внизу рімсько-дорічеськой колонадою і розчленованою в обох ярусах напівкруглими нішами.
З 1503 Би. вів за дорученням папи Юлія II обширні роботи у Ватикані. Їм створені тут двір Сан-Дамазо (близько 1510) і що досягає в довжину близько 300 м-код, завершений величезною нішею двір Бельведера (1503—45) для турнірів і видовищ; різниця в рівнях його 3 терас використана для створення місць для глядачів і грота з фонтанами. Двір Бельведера, розвиваючи прийоми давньоримських ансамблів, передбачив композицію багатьох вілл подальшого часу. До кінця життя Б. проектував і будував грандіозний собор св. Петра в Римі. Їм було запропоновано центричну споруду з планом в вигляді вписаного в квадрат равноконечного хреста, з потужним сферичним куполом над средокрестієм, 4 малими куполами і баштами по кутах. Проект не був здійснений, але його ідеї втілилися в багатьох центрально-купольних будівлях Італії і інших країн.
Творчість Би. — одна з вершин архітектури Відродження. Б. створив архітектурні образи, чудові гармонійною досконалістю і цілісністю, вільним, творчим вживанням класичних форм.
Літ.: Загальна історія архітектури в 12 томах т. 5, М.. 1967, с. 151—82; Förster O. H., Bramante, W. — Munh., [1956].
