Бо Цзюй-і (772 — 846), китайський поет. Народився в збіднілій знатній сім'ї. Обіймав високі державні посади. Був правителем Цзянчжоу (совр. Цюнцзян). Прославився як народолюбець. Написав близько 3 тис. віршів. Перше зібрання творів Би. Ц. було видано при його житті. Ліриці Б. Ц. властива життєрадісність і людинолюбство. У листах він вказував на роль літератури в житті. Автор знаменитих поем «Гімн про безконечну тугу» і «Лютня». Би. Ц. писав викривальні вірші, в яких виступав проти корупції, феодального беззаконня і війни: 10 віршів, об'єднаних назвою «Циньськие наспіви», і 50 «Нових народних пісень». Довкола Б. Ц. групувалися видатні поети — Юань Чжень, Лю Юй-сі і ін. За своїм значенням в китайській поезії Б. Ц. коштує поряд з великими поетами 8 ст Лі Бо і Ду Фе .
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Вірші, М., 1958; Гімн про безконечну тугу, в кн.: Схід, сб.(збірка) 1, М., 1935; Лютня, в кн.: Антологія китайської лірики VII—IX вв.(століття), М-код.—П., 1923.
Літ.: Ейдлін Л. З., З танськой поезії (Бо Цзюй-і), «Тр. Військового інституту іноземних мов», 1946 № 2.
