Боронування, прийом дрібної обробки грунту і догляду за з.-х.(сільськогосподарський) рослинами. Проводиться зубовими або дисковими боронами і сапами, що обертаються (див. Сапа обертається). Б. оберігає грунт від швидкого висихання, покращує воздухо- і водопроникність, що сприяє посиленню корисних мікробіологічних процесів і накопиченню в грунті засвоєних рослинами живильних речовин. У цих цілях ранньою навесні боронують зяб, чорну пару, озимину. Боронуванням перед посівом ярин вирівнюють поверхню ріллі, після посіву знищують проростки бур'янів і руйнують грунтову кірку до появи сходу і по сходу (сапами, що краще обертаються, або сітчастими боронами).
На парових полях і при підготовці грунту під озимину з-під непарових попередників Би. застосовують для вирівнювання поверхні ріллі і збереження грунтової вологи. Оранку і культивацію зазвичай проводять одночасно з Би. У малосніжних районах (Східний Сибір і ін.), де гребеняста поверхня ріллі, зораної на зяб, підсилює висушення грунту, практикують осіннє Б. зяб.
Якість Би. залежить від вологості оброблюваного шару грунту, знаряддя і техніки виконання. Хороше кришіння забезпечується при фізичній стиглості грунту, коли вона містить 60—70% вологи від повної вологоємкості. Б. пересохлого або перезволоженого грунту може принести шкоду. Підвищення швидкості обробки сприяє кращому спушенню, але підсилює те, що розпиляло грунту. Б. впоперек оранки або по діагоналі в порівнянні з подовжнім забезпечує краще спушення і вирівнювання поверхні. Показниками високої якості Б. є: добре розпушений верхній шар грунту і незначне його розпиляло, вирівняна поверхня ріллі і максимальне кількість знищеного сходу бур'янів.
Літ.: Загальне землеробство, під ред. С. А. Воробйова і Д. І. Бурова, М., 1964, с. 188—89; Королев А. Ст, Навроцкий С. До., Федосєєва М. П., Загальне землеробство з меліорацією, Л., 1967, с. 144—46.
