Болховітінов Евфімій Олексійович (у чернецтві Євгенії) [18(29) .12.1767, Вороніж, — 23.2(7.3) .1837, Київ], російський історик, археограф і бібліографія. У дореволюційній літературі значиться як «митрополит Євгеній». У 1822—37 митрополит київський. Наукова діяльність Би. пов'язана з кружком видних фахівців російської історії, об'єднаних графом Н. П. Румянцевим, і Московським суспільством історії і старовин російських . Історичні і історіко-краєзнавчі роботи Б. характеризуються рясним фактичним матеріалом. До них відносяться: «Історичний, географічний і економічний опис Воронежської губернії» (1800), «Історичне зображення Грузії» (1802), «Історичні розмови про старовини Великого Новгорода» (1808), «Історія князівства Псковського» (ч. 1—4, 1831). Автор капітальних біобібліографічних праць: «Словник історичний про письменників духовного чину греко-російській церкві» (1818; 2 видавництва, 1827), що були в Росії, «Словник російських світських письменників, співвітчизників і чужоземців, що писали про Росію» (т. 1—2, 1845). У Києві керував археологічними розкопками, що привели до відкриття фундаменту Десятинної церкви, Золотих воріт і ін.
Літ.: Здобнов Н. Ст Історія російської бібліографії до початку XX ст, 3 видавництва, М., 1955.
