Болдирев Василь Георгійович [5(17) .4.1875 — помер після 1932], один з керівників контрреволюції в Сибіру, генерал-лейтенант (1917). Закінчив Пензенське землемірне училище, воєнно-топографічне училище (1895) і Академію Генштабу (1903). Під час 1-ої світової війни на штабних і командних посадах, з вересня 1917 командував 5-ою армією. Після Жовтневої революції за непокору наказам радянського командування арештований, але незабаром звільнений. У 1918 член контрреволюційних організацій «Національний центр» і «Союз відродження». У вересні — листопаді 1918 член Уфімській директорії і головком її військ. Після перевороту Колчака висланий колчаківським урядом до Японії; був прибічником широкої японської інтервенції. У 1920—1922 займав різні військові пости в білогвардійських урядах Далекого Сходу. Після звільнення Владивостока від інтервентів і білогвардійців (1922) арештований, у в'язниці заявив про своє бажання служити Радянській владі і в 1926 був амністований. Автор ряду робіт по військовій історії і тактиці, а також спогадів «Директорія. Колчак. Інтервенти» (ч. 1—3, 1925).
