Болгаро-польський договір 1967
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Болгаро-польський договір 1967

Болгаро-польський договір 1967 Про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, підписаний в Софії 6 квітня з боку Болгарії першим секретарем ЦК БКП, головою Ради Міністрів НРБ(Народна Республіка Болгарія) Т. Жівковим, з боку Польщі — Генеральним секретарем ЦК ПОРП(Польська об'єднана робоча партія), членом Державної ради ПНР(Польська Народна Республіка) В. Гомулкой і головою Ради Міністрів ПНР(Польська Народна Республіка) Ю. Циранкевічем. Поміщений на 20 років. Договірні сторони, констатуючи, що, тоді як ГДР(Німецька Демократична Республіка) є чинником безпеки, західнонімецькі сили мілітаризму і реваншизму загрожують світу, і відзначаючи важливу роль болгаро-польського договору 1948, а також враховуючи зміни, що сталися в Європі і світі за 20 років, зобов'язалися, відповідно до принципами соціалістичного інтернаціоналізму на основі рівноправ'я, суверенітету, невтручання у внутрішні справи один одного, і надалі кріпити дружбу і всесторонню співпрацю двох держав, координувати народно-господарські плани, розширювати спеціалізацію і кооперацію виробництва, розвивати співпрацю в рамках СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), а також культурні і інші зв'язки. Сторони заявили, що застосовуватимуть всі заходи до зміцнення сили і згуртованості світової соціалістичної співдружності, послідовно проводити політику мирного співіснування держав з різним суспільним устроєм, продовжувати відповідно до цілей і принципів Статуту ООН(Організація Об'єднаних Націй) зусилля для забезпечення світу і безпеки, зменшення міжнародної напруженості, припинення гонки озброєнь, досягнення загального і повного роззброєння, ліквідації колоніалізму і неоколоніалізму, забезпечення світу в Європі і створення ефективної системи європейської безпеки. Відповідно до Варшавським договором 1955 сторони зобов'язалися забезпечувати непорушність кордонів обох держав, застосовувати будь-які необхідні заходи для запобігання агресії з боку сил мілітаризму і реваншу. В разі озброєного нападу на одну із сторін якої-небудь держави або групи держав інша сторона негайно надасть їй військову і всяку іншу допомогу.

  Публ.: «Работнічесько справа», 1967, 7 апріл; «Tribuna Ludu», 1967, 7 kwietnia.