Бокий Борис Іванович [11(23) .7.1873, Тіфліс, — 13.3.1927, Ленінград], радянський учений в області гірської справи. Після закінчення Петербурзького гірського інституту (1895) працював на шахтах Донбасу, де упровадив прогресивну для того часу суцільну систему розробки (замість стовпової), вніс корінні поліпшення до технології підземного видобутку вугілля. У 1906 захистив дисертацію «Вибір системи робіт при розробці свити пластів» і в тому ж році отримав звання ад'юнкта-професора, з 1908 екстраординарний, а з 1914 ординарний професор Петербурзького гірського інституту. З 1921 полягав членом Науково-технічної ради Головного гірського управління ВСНХ(Вища рада народного господарства) РРФСР, а потім ВСНХ(Вища рада народного господарства) СРСР, активно брав участь у відновленні і реконструкції гірської промисловості країни (трести «Донуголь», «Югосталь» і ін.). Би. — основоположник аналітичного методу проектування гірських підприємств. Починаючи з 1902 публікував в «Гірському журналі» статті, в тритомному «Практичному курсі гірського мистецтва» (1914) дав систематичний виклад основних процесів гірської справи, в 1924 видана капітальна робота Б. «Аналітичний курс гірського мистецтва».
Літ.: Зворикин А. А., Киржнер Д. М., Борис Іванович Бокий (1873— 1927), М., 1951 (є список праць).
