Бокий Гліб Іванович (партійний псевдонім Кузьма, Дядько, Максим Іванович) [21.6(3.7) .1879, Тіфліс, — 15.11.1937], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1900. Народився в сім'ї вчителя. Вчився в Петербурзькому гірському інституті, брав участь в студентському русі. Працював в Петербурзькому «Союзі боротьби за звільнення робочого класу». З 1904 член Петербурзького комітету партії. Учасник Революції 1905—07 в Петербурзі. Неодноразово піддавався арештам. З березня 1917 член Російського бюро ЦК РСДРП (б), в 1917 делегат 7-ої (Квітневою) Всеросійської конференції і 6-го з'їзду РСДРП (б). З квітня 1917 по березень 1918 секретар комітету Петрограду РСДРП (б). Активний учасник Жовтневого озброєного повстання в Петрограді; член Петрограду ВРК. У лютому — березні 1918 член Комітету революційної оборони Петрограду, потім голова Петроградом ЧК. Делегат 7-го з'їзду РКП (б) (1918); примикав до «лівих» комуністів. З 1919 начальник особливого відділу Східного, потім Туркестану фронтів, член комісії Туркестану ВЦИК і СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР. З 1921 член ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія), потім член колегії ОГПУ, НКВД. Був делегатом 15—17-го з'їздів ВКП (б). Обирався кандидатом в члени і член ВЦИК РСФСР з 2-го по 12-ій скликання і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР 1-го і 2-го скликань. Нагороджений орденом Червоного Прапора.
Літ.: Бричкина Ст, Р. І. Бокий, в кн.: Герої Жовтня, т. 1, Л., 1967.
