Бойчук Михайло Львович (30.10.1882, с. Романовка поблизу Тернополя, — 1939), радянський живописець-монументаліст. Вчився в краківській (1899—1905), мюнхенській і віденській АХ(Академія витівок), був в Італії. Працював в Парижі (1908—11), потім в Львові, а з 1917 в Києві. Керував створенням фресок (не збереглися) в Луцьких казармах в Києві (1919), в санаторії на Хаджібєєвськом лимані в Одесі (1928). Прагнучи виразити пафос нового життя монументально-епічних формах, Би. звертався до досвіду Джотто, древньо-українського іконопису, до українського народного мистецтва. Проте стилізація образів в творах Би. і його школи («бойчукисти») часто не відповідала завданням розкриття нової, радянської тематики. У розписах Краснозаводського театру в Харкові (1933—35) Би. і його учні здолали межі умовності і архаїзації форми, властивих їх раннім роботам. З 1925 Би. входив в Асоціацію революційного мистецтва України . Був професором Українською АХ(Академія витівок) (1917—22) і Київського художнього інституту (1924—36).
Літ.: Icторiя українського містецтва, т. 5, Київ, 1967, с. 17—19, 43—44, 110—120, 286—290 (є бібл.).
