Бодрічи, ободріти, плем'я полабських слов'ян, що населяло береги бухти Мекленбургськой, між рр. Травою і Варной. У 8—9 вв.(століття) очолювали союз родинних ним племен в нижній течії Лаби (Ельби). Основні заняття Б. — плугове землеробство, промисли (рибальство, бортнічество, охота), торгівля. Спираючись на мережу міст-замків (Рарог, Ратібор, Зверін, Старград і ін.), Би. успішно чинили опір набігам данців і саксів. У хроніках 10—11 вв.(століття) згадуються «щонайперші» люди і навіть князі (duces); влада князя, спочатку виборного (його затверджувало віче), з 2-ої половини 11 ст робиться спадковими. Процес феодалізування суспільних стосунків в Би. відбувався в обстановці важкої боротьби з німецькою агресією. При Оттоне I частина Б. зобов'язалася прийняти християнство і сплачувати дань, в Старграде виникло католицьке єпископство. Відновивши незалежність в результаті повстання 1002, племена бодріцкой групи і лютічи відстоювали її аж до німецького хрестового походу проти слов'ян 1147. Ранньофеодальна держава на чолі з Би. (див. Вендськая держава ) виявилося неміцним і розпалося в 20—30-х рр. 12 ст Це полегшило завоювання земель Би. німецькими феодалами; утворене в 1170 слов'янське князівство Мекленбургськоє піддалося германізації.
Літ.: Гильфердінг А., Історія балтійських слов'ян, Соч., т. 4, СП(Збори постанов) Би, 1874; Грацианський Н. П., Боротьба слов'ян і народів Прибалтики з німецькою агресією в середні віки, М., 1943; Lehr-spławinski Т., Plemiona słowianskie nad Łaba i Odra w wiekach średnich, Katowice — Wrocław, 1947; Dowiat J., Ewolucja państwa wczesnofeudalnego na Pomorzu Zachodnim, «Przeglad historyczny», 1956, t. 47, z. 3, s. 459— 496; Siedlung und Verfassung der Slawen zwischen Elbe, Saale und Oder, hrsg. von Н. Ludat, Gießen, 1960; Brankačk J., Studien zur Wirtschaft und Sozialstruktur der Westslawen zwischen Elbe-saale und Oder aus der Zeit vom 9. bis zum 12. Jahrhundert, Bautzen, 1964.
