Вендськая держава, ранньофеодальна держава полабських слов'ян — бодрічей, лютічей і поморян, що існувало з 40-х рр. 11 ст до 1-ої третини 12 ст на побережжі Балтійського моря, між гирлами рр. Лаба і Одру. Об'єднання «вендських» (слов'янських) племен під єдиною княжою владою, обумовлене процесом феодалізування, прискорювалося необхідністю віддзеркалення германо-католіцької агресії. Творець Ст д. бодрічський князь Готшалк (правив в 1044—66) і його наступник князь Крутий (1066—93) тимчасово подавили сепаратизм племінної знаті. Проте неміцність Ст д. позначилася вже на рубежі 11—12 вв.(століття) Князь Генріх (син Готшалка), що іменується в документах також королем, підпав під вплив знаті, що шукала сприяння саксів або данців, призвав німецьких єпископів. Ослаблена внутрішніми неладами, Ст д. розпалася остаточно близько 1129.
Літ.: Павннекий А., Полабськие слов'яни в боротьбі з німцями в VIII—XII вв.(століття), СП(Збори постанов) Би, 1871; Грацианський Н. П., Заельбськие слов'яни в боротьбі з німецькою агресією в Х—Хii вв.(століття), «Історичний журнал», 1942 №8; Королюк Ст Д., Держава Готшалка (11 ст), в кн.: Слов'янська збірка, М., 1947; Brankack J., Zur frühen Geschichte der Westslawen zwischen Elbe/saaleund Oder, «Geschichte in der Schule», 1957, Н. 5—6, 9—10.
