Беньков Павло Петрович [8(20) .12.1879, Казань, — 16.1.1949, Самарканд], радянський живописець, заслуженого на діяча мистецтв Узбецької РСР (1939). Вчився в петербурзькій АХ(Академія витівок) (1901—06) в Д. Н. Кардовського і в академії Жюліана в Парижі (1906). Член АХ(Академія витівок) РР(Асоціація художників революційної Росії) (з 1922). Викладав в художніх учбових закладах Казані (1909—29) і Самаркандському художньому училищі (з 1930).
Зіграв велику роль в становленні радянського мистецтва і вихованні національних художників в Татарській АССР і Узбецькій РСР. У своїх творах, відмічених межами пленерізма (жанрові і історичні композиції, портрети, пейзажі), відобразив барвистий національний побут, архітектуру міст, природу, подобу нових людей узбекистану («Базар в Бухарі», 1929, Музей мистецтв Узбецької РСР, Ташкент; «Девушка-хивінка», 1931, Третьяковськая галерея; «Портрет колгоспника-ударника», 1940, Музей мистецтва народів Сходу, Москва).
Літ.: П. П. Беньков. 1879—1949. Каталог, М., 1961; Никіфоров Би. М., Павло Петрович Беньков, М., 1967.
