Бембо (Bembo) Пьетро (20.5.1470, Венеція, — 18.1.1547, Рим), італійський письменник, історик і теоретик по питаннях літературної мови і стилю. Народився в патриціанській сім'ї. Кардинал з 1539. У своїй творчості спирався на традиції Цицерона (у вигадуванні на латинській мові), Дж. Боккаччо і особливо Ф. Петрарки (у соч.(вигадування) на італійській мові). Лірика Б. мало оригінальна. Як прозаїк, він прославився діалогічним трактатом про піднесену любові «Азоланськие бесіди» (1505). Аристократичний гуманізм Би. отримав назву «бембізма». Найбільш коштовне вигадування Б. «Міркування в прозі з народній мові» (1525) присвячено стилю, метриці і основам нормативної граматики італійської мови. Б. — прибічник національної літературної мови (на основі флорентійського діалекту). Написав (на лат.(латинський) яз.(мова)) історію Венеції за 1487—1513 в 12 книгах (видавництво 1551) і переклав своє вигадування італійською мовою.
Соч.: Opere, v. 1—12, Mil., 1808-10; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Хрестоматія по зарубіжній літературі. Епоха Відродження, т. 1, сост. Би. І. Пурішев, М., 1959.
Літ.: Де Санктіс Ф., Історія італійської літератури, т. 1, М., 1963; Hilborn Н., The life of P. Bembo, N. Y., 1958.
