Батирмурзаєв Нухай (1869, с. Аксай, Дагестан, — жовтень 1919), кумикський письменник-просвітитель. Народився в сім'ї бідняка. Працював ювеліром. У 1916 разом з сином Зейналабідіном і іншими організував в Хасавюрті літературно-драматичний кружок «Танг Чолпан» («Уранішня зірка») і співробітничав в журналі тієї ж назви (1917—18). Разом з сином був схоплений і розстріляний денікінцями. Автор повістей: «Нещасна Хабібат» (1910), «Гарун і Зубайда, або Нещасна Жанбіке» (1910), «Давуд і Лайла» (1912), що заклали основи реалістичної прози в дагестанській літературі. Провідними темами творчості були питання освіти, жіночої освіти.
