Балтійські мови, самостійна гілка індоєвропейської сім'ї мов. ДО Б. я. відносяться сучасна латиська мова (основного населення Латвійською РСР) і литовська мова (основного населення Литовською РСР), а також мертва древнепрусський мова (корінного населення Східної Пруссії, винищеного або штучно онімеченого вже до кінця 17 ст). Існували і неписьменні Б. я., згадувані в російських літописах: мови ятвягов і голяді, куршей (куров, або куронов). Походження Б. я. і їх відношення до слов'янських мов, з якими у них багато загального в лексиці і граматиці, є складною проблемою.
Почало вивченню Б. я. належить йому.(німецький) ученими А. Шлейхером, А. Леськином, Ю. Нессельманом. Пізніше багато зробили росіяни учені ф. ф. Фортунатов, Р. До. Ульянов, Ст До. Поржезінський; литовські — Ф. Куршат, До. Буга; латиський — Я. Ендзелін; німецькі — Ф.Шпехт, Е. Френкель і ін. Велике значення для вивчення Б. я. мала робота збирачів фольклористів (латиш К. Барон і ін.), літературних діячів (литовець І. Яблонський і ін.). Діалектологічний матеріал збирали в кінці 19 ст А. Барановський, А. Біленштейн, К. Явніс і ін.
Літ.: Сокир Ст Н., Балтійські мови, в кн.: Мови народів СРСР. Індоєвропейські мови, М., 1966; Endze-lins J., Baitu valodu skanas un formas, Riga, 1948; Fraenkel E., Die baltischen Sprachen, Hdlb., 1950.
