Балаж, Балаш (Balazs) Бела (4.8.1884, Сегед, — 17.5.1949, Будапешт), угорський письменник, теоретик кіно. Комуніст. Доктор філософських наук. Виступив у пресі в 1908 як поет-символіст. Працював в Наркоматі освіти Угорської радянської республіки 1919 після її поразки емігрував; у 1931—45 жив в СРСР. У ці роки Б. формується як реаліст: роман «Неможливі люди» (1930, німецькою мовою, русявий.(російський) пер.(переведення) 1930, на угорській мові 1965), п'єса «Моцарт» (1941), збірка віршів «Лети, моє слово» (1944). Автор книг про кіномистецтво «Видима людина» (1924, німецькою мовою, русявий.(російський) пер.(переведення) 1925, на угорській мові 1958), «Дух фільму» (1930, німецькою мовою, русявий.(російський) пер.(переведення) 1935), «Мистецтво кіно» (1945) і ін., автобіографічного романа «Юність мрійника» (1948), сценаріїв казок. Збірка віршів «Моя дорога» (1945; премія ним. Кошута, 1949).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): [Вірші], у збірці: Угорська революційна поезія, М.— Л., 1925; [Вірші], у збірці: Антологія угорської поезії, М., 1952.
Літ.: Буров С., Бела Балаш — теоретик і критик кіно, «Мистецтво кіно», 1947 № 1; Ейзенштейг С., Бела забуває ножиці. Вибрані твори, т. 2, М., 1964; A magyar irodalom tertenete, 6 köt., Bdpst, 1966.
