Аутогенне тренування (греч. autogenes, від autos — сам і gennao — народжую), психотерапевтичний метод лікування, що поєднує елементи самонавіяння і саморегуляції порушених функцій внутрішніх органів, моторлки (рухів), психіки тренуванням цих функцій. Запропонований німецьким ученим І. Шульцем (опубл. у 1956); набув поширення також у Франції, США («метод прогресивної релаксації»); у СРСР модифікований М. С. Лебедінським і ін. (1963). Хворого виучують інтенсивним зосередженням уваги викликати у себе відчуття тепла в організмі, розслаблення кінцівок, відчуття спокою, упевненості в сприятливому результаті лікування і ін. Метод ефективний в комплексі з іншими методами психотерапії і самостійно, у поєднанні з медикаментозним лікуванням, головним чином при неврозах, що особливо протікають з нав'язливими явищами, розладами сну.
Літ.: Клюмбієс Р., Техніка релаксації, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1965; Schultz J. Н., Das autogene Training, 11 Aufl., Stuttg., 1964.
