Атлантична хартія, декларація глав урядів США і Великобританії — Ф. Д. Рузвельта і В. Черчилля; підписана під час 2-ої світової війни 14 серпня 1941, після переговорів, проходівших на борту військових кораблів в Атлантичному океані, поблизу Ньюфаундленду. У декларації, що складалася з 8 пунктів, говорилося в загальній формі про цілі війни і післявоєнний пристрій світу. У ній вказувалося, що США і Англія «... не прагнуть до територіальних або іншим придбаннями»; «...не погодяться ні на які територіальні зміни, що не знаходяться у згоді з вільно вираженим бажанням зацікавлених народів»; «...уважают право всіх народів обирати собі форму правління...». 24 вересня 1941 Радянський Союз заявило про приєднання к А. х., вказавши при цьому, що вживання принципів А. х. «...должно буде погодитися з обставинами, потребами і історичними особливостями тієї або іншої країни...». У заяві СРСР підкреслювалося, що основне завдання полягає в тому, щоб «...ськонцентріровать всі економічні і військові ресурси волелюбних народів для повного і можливо швидшого звільнення народів, що стогнуть під гнітом гітлерівських орд». 1 січня 1942 представники урядів, що заявили про підтримку принципів А. х., підписали у Вашингтоні Декларацію 26 держав.
Вже в ході 2-ої світової війни і особливо після її закінчення США і Англія стали на дорога порушення принципів А. х.
Публ.: Зовнішня політика СРСР в період Вітчизняної війни, т. 1, М., 1944, с. 147—48.
