Атлантичні західні мови, западнобантоїдниє мови, підсім'я нігер-конголезьких мов (по класифікації Дж. Грінберга). Діляться на 2 гілки: 1) північні, поширені в Гвінеї, Португальській Гвінеї, Сенегалі, гамбії; число тих, що говорять близько 6,1 млн. чіл. (1964); найбільш значні мови: серер, волоф, діола, баланте, налу, фулані; 2) південні мови, поширені в Сьєрра-Леоне, Гвінеї, Ліберії; число тих, що говорять близько 1,7 млн. чіл.; найбільш значні мови: темне, киси, булом, лімба, гола. Спорідненість А. з. я. виявляється на рівні як граматики, так і лексики. Найбільш характерна загальна межа — наявність системи іменних класів, маркірованих головним чином префіксами. Особливо слід виділити фулані, мова народу фульбе на обширній території Зап. Африки — від Сенегалу і Мавританії на З. до Сівши. Нігерії на В.; число тих, що говорять близько 4,5 млн. чіл. У лінгвістичному відношенні місце фулані було неясним. (Німецький африканіст К. Майнхоф відносив його до хамітським мов.) Нові дослідження дозволили остаточно віднести цю мову до північної гілки А. з. я.
Літ.: Meinhof С., Die Sprachen der Hamiten, Hamburg. 1912; Westerman D. and Bryan М. A., Languages of West Africa, L., 1952; Greenberg J., The languages of Africa, Bloomington, 1963.
