Асфіксія (греч. asphyxia, буквально — відсутність пульсу, від а — негативна частка і sphyxis — пульс), патологічний стан, що виникає унаслідок порушень зовнішнього дихання і характеризується різким недоліком кисню і надлишком двоокису вуглецю в крові і тканинах. А. може виникнути в результаті механічної перешкоди доступу повітря в дихальні дороги від здавлення їх ззовні (наприклад, задушення і ін.), розвитку пухлини скупчення рідини (при попаданні блювотних мас), звуження дихальних доріг із-за набряку гортані (діфтерітічеський круп) або спазму м'язів гортані (наприклад, при правці). Причиною А. також може бути параліч дихальної мускулатури або дихального центру (наприклад, при ботулізмі).
А. плоду і новонародженого може виникнути у зв'язку з припиненням або зменшенням вступу до плоду кисню, накопиченням в організмі двоокису вуглецю і кислих продуктів обміну речовин, частіше в результаті порушення матково-плацентарного або пуповинного кровообігу, захворювань матері або плоду. При А. плоду заходу направлені на поліпшення кровообігу плоду і прискорення пологів. А. плоду і новонародженого представляє найчастішу причину мертвонародження, ранньої дитячої смертності, а також порушень, що виникають в ході подальшого розвитку дитяти.
При А. спочатку наголошується почастішання і поглиблення дихання (інспіраторна задишка, тобто задишка з утрудненим вдихом), що пов'язане з недоліком кисню в організмі. Подальші зміни дихання визначаються надлишком двоокису вуглецю в крові і тканинах. Інспіраторна задишка змінялася експіраторною (тобто задишкою з утрудненим видихом), потім слідує зупинка дихання. З'являються синюшность шкірних покривів, запаморочення, втрата свідомості, спочатку звуження, а потім розширення зіниць. У кінцевій стадії можуть бути мимовільне сечовипускання, дефекація, виділення сперми, зникнення рефлексів. Наголошуються порушення сердечного ритму, ацидоз, пов'язаний з накопиченням в організмі кислих продуктів, і ін. Клінічна течія А. може бути різним залежно від причини, що викликала її. Проте у всіх випадках смерть настає через 5—6 мін після припинення дихання і кровообігу унаслідок загибелі нервових клітин центральної нервової системи (центри дихання і кровообігу) найбільш чутливих до кисневого голодування.
Лікування: ліквідація причини А., тобто відновлення прохідності дихальних доріг або нормалізація функції дихальної мускулатури. Проводять штучне дихання і масаж серця при його зупинці. При А. новонародженого лікування схоже з лікуванням при А., викликаною іншими причинами. Крім того, по можливості не припиняють плацентарний кровообіг (тобто не перев'язують пуповину) або до відділення посліду або до виходу новонародженого із стану А. Одновременно проводять заходи щодо боротьби з порушеннями кислотно-лужної рівноваги (ацидозом) в крові плоду або новонародженого.
Після смерті від А. при розтині виявляють ряд змін у внутрішніх органах і крові: точкові крововиливу на слизових оболонках і серозних оболонках, гостру емфізему і набряк легенів, скупчення темної крові, що не згорнулася, в черевних органах, судинах мозку, в правому серці і ін. Виявлення цих змін дуже важливе для встановлення посмертного діагнозу, що має велике значення, оскільки А. — одна з найбільш частих причин смерті в судово-медичній практиці. У судовій медицині поняття А. розширено і включає також токсичну А., обумовлену дією отруйних речовин на різні фізіологічні механізми, що беруть участь в процесі дихання.
Літ.: Керівництво по патологічній фізіології, під ред. А. А. Богомольця, т. 3, М-код.—Л., 1936, с. 273; Смольянінов Ст М., Татіщев До. І., Черваков Ст Ф., Судова медицина, 3 видавництва, М., 1963; Основи реаніматології, М., 1966.
