Археологічне датування, встановлення хронології подій, що вивчаються за археологічними даними. Застосовуються дві системи А. д.: абсолютна і відносна хронологія. Абсолютна хронологія датує події в поняттях загальноприйнятого календаря, відносна — визначає лише послідовність подій. Відносні дати встановлюють по стратіграфії і типологічним методом. Спостереження за послідовністю залягання шарів землі із залишками діяльності людини (стратиграфічний метод) дозволяють віднести кожен шар до певної епохи (зазвичай чим нижче шар, тим він древньо). Типологічний метод заснований на тому, що в різні історичні епохи типи речей і матеріал, з якого їх робили, були різні. Перехід від відносного датування до абсолютної можливий при спільних знахідках недатованих речей з речами, час виготовлення яких відомий, а також з монетами і написами або при дослідженні пам'ятників, що датуються за письмовими джерелами. Для А. д. допісьменних епох застосовують також методи, запозичені з природних наук: по відкладеннях стрічкових глин, дендрохронологічний (по річних шарах деревини, знайденої в археологічних пам'ятниках), радіовуглецевий (за змістом 14 C в органічних залишках), палеомагнітний (по залишковій намагніченості тих, що піддалися випаленню виробів з глини), хімічний і ін.
Літ.: Археологія і природні науки, М., 1965; Монгайт А. Л., Археологія і сучасність, М., 1963; Zeuner F. E., Dating the past, 4 ed., L., 1958.
