Арлан (Arland) Марсель (р. 5.7.1899, сів. Варенн, деп. Верхня Марна), французький письменник. Член Французької академії з 1968. Розчарувавшись в дадаїзме і сюрреалізмі (есе «Нова хвороба століття», 1924), затверджував пантеїстичне єднання людини і природи (повести «Чужі землі», 1923, «Безвісна дорога», 1924). Випробовуючи відраза до пороків буржуазного міста, А. звав повернутися назад, до землі (роман «Порядок», 1929, Гонкуровськая премія), приборкати бунтарський розум релігійною догмою («Записки Жільбера», 1931, 1944, 1966); у його творчості перемагає реалізм, коли він бачить світ очима простого трудівника (збірка новел «Живі», 1934), зачарованого життям і що стоїчно приймає знегоди і смерть (повість «Рідна земля», 1938). Крах патріархального світу А. виразив в циклах новел «Найщасливіший час» (1937), «Вода і полум'я» (1956). Герой А. — людина, для якої любов і життя несумісні з вульгарністю і злою силою («Не переводячи дихання», 1960, «Велике пробачення», 1965). А. — головний редактор літературного журналу «Нувель ревю франсез» («La Nouvelle revue françаise»).
Соч.: Antarčs, P., 1945; Marivaux, P., 1950; Je vous éсris, t. 1—2, [P.], 1960—63.
