Арбітраж (франц. arbitrage), 1) спосіб вирішення суперечок, при якому сторони звертаються не в судові органи, а до окремих осіб — арбітрів або третейських суддів. Арбітри обираються самими сторонами або призначаються в порядку, обумовленому в їх угоді або встановленому законом. А. використовується головним чином для вирішення майнових суперечок, що виникають при здійсненні торгівельних операцій, перевезенню вантажів, постачанню товарів і тому подібне 2) Спеціальний орган для вирішення майнових і пов'язаних з ними немайнових суперечок. Зазвичай розрізняють: випадковий (або ізольований) А. і що постійно діє (або перманентний) А. Випадковий, або ізольований, А. (третейський суд) утворюється лише для дозволу якої-небудь конкретної справи. Його склад затверджується за угодою сторін або в порядку, визначуваному ними. Це перша в історії форма А., що виникла в середні віки. Проте в 19—20 вв.(століття) провідне місце зайняв той, що постійно діє А., який розглядає всі спори, що виникають між сторонами і вносяться ними на його розгляд, по питаннях, віднесених до його компетенції. Такий А. утворюється при торгівельних палатах, державних органах, різних асоціаціях і так далі з числа осіб, включених на певний термін або безстроково в список арбітрів (складається керівним органом тієї організації, при якій полягає даний А.). Якщо що постійно діє А. призначається для вирішення суперечок між будь-якими сторонами, які захочуть до нього звернутися, він відноситься до категорії відкритих А., якщо ж А. може вирішувати спори лише між членами відповідної організації (об'єднання, системи органів), він є закритим А.
Одним з видів А. є т.з. міжнародний А., сторонами в якому виступають, як правило, юридичні і фізичні особи різних держав, а інколи і безпосередньо держава в особі своїх органів. Наприклад, в СРСР діють два міжнародних А.: Морська арбітражна комісія (МАК) і Зовнішньоторговельна арбітражна комісія (ВТАК), які полягають при Всесоюзній торгівельній палаті. (Див. також Арбітраж зовнішньоторговельний . ) В СРСР діють національний А. (тобто вирішуючі спори між сторонами усередині держави) у двох формах: А. державні і А. відомчі. Радянські А. були створені після закінчення Громадянської війни, коли у зв'язку з переходом до неп(нова економічна політика) в господарська діяльність державних підприємств стала будуватися на початках господарського розрахунку. У 1922 створені державні і відомчі арбітражні комісії (згодом скасовані). На підставі постанови СНК(Рада Народних Комісарів) СССР від 20 березня 1931 «О зміні в системі кредитування, зміцненні кредитної роботи і забезпеченні господарського розрахунку у всіх господарських органах» (СЗ СРСР, 1931 № 18, ст. 166) були створені знов органи державного А., що діють і в даний час. Сучасна система державного А. включає: Державний арбітраж СРСР при Раді Міністрів СРСР і державний А. при Радах Міністрів союзних республік, при Радах Міністрів автономних республік, при виконавських комітетах обласних (краєвих) і міських (у Москві і Ленінграді) Рад депутатів трудящих. Кожен з цих А. підпорядкований лише тому органу державного управління, при якому він полягає і під безпосереднім керівництвом якого працює. Порядок діяльності державного А. визначається спеціальними положеннями, затверджуваними відповідними Радами Міністрів, і правилами, що видаються Державним А. при Раді Міністрів СРСР. Поділа в державному А. вирішуються арбітром за участю відповідальних представників сторін, що сперечаються, рішення набирають чинності негайно після винесення їх і виконуються, як правило, самими сторонами у встановлений А. термін.
Діяльність органів державного А. придбала особливе значення в світлі здійснюваної в СРСР з 1965 господарських реформ у зв'язку з перекладом народного господарства на нову систему планерування і економічного стимулювання, коли основними показниками в роботі підприємств і організацій стали об'єм реалізованої продукції, прибуток, рентабельність, виконання завдань по найважливішій номенклатурі продукції, а також вимог, що пред'являються до якості продукції.
Розглядаючи розбіжності, що виникають між сторонами при укладенні договорів і виконання договірних зобов'язань, органи державного А. приймають заходи до забезпечення інтересів держави і госпрозрахункових інтересів сторін, впливають на підприємства і господарські організації у напрямі своєчасного і правильного виконання завдань, що стоять перед ними, допомагають усувати недоліки в діяльності підприємств і господарських організацій, виявлені при розгляді справ, і так далі Про виявлених при розгляді справ недоліках в роботі сторін державного, що сперечаються, А. повідомляє вищестоящим по відношенню до ним органам, а в належних випадках і органам прокуратури.
Робота відомчого А. будується на тих же основах, що і робота державного А. Еті А. створюються при міністерствах і відомствах (центральних установах, кооперативних центрах) для вирішення господарських суперечок між підвідомчими даним органам підприємствами організаціями і установами. Відомчий А. утворюється зазвичай як частина апарату вказаних органів.
