Арагон (Aragyn), історична область на З.-В.(північний схід) Іспанії, в басейні р. Ебро. Територія А. охоплює адміністративні провінції Сарагоса, Теруель, Уеська. Площа 47,7 тис. км 2 . Населення 1,1 млн. чіл. (1968). Головне місто — Сарагоса.
А. займає б. ч.(переважно) Арагонськой рівнини і що замикають її центральні райони Піренєєв (пік Ането, 3404 м-код ) і східна частина Іберійських гір.(міський) На рівнині (виключаючи родючу долину р. Ебро) переважають сухі степи, в горах — широколистяні і хвойні ліси.
А. —аграрная область; у с. х-ве зайняте св. 65% населення (1965). Крупне землеволодіння і дрібне і найдрібніше землекористування. На рівнині і в передгір'ях на зрошуваних землях (канали Імперьяль, Арагонський і ін.) обробляються олива, виноград, сах.(цукровий) буряк; на незрошуваних — зернові (осн. район — Синковільяо); частина придатних для обробки земель не використовується через відсутність зрошування.
В А. —крупноє виробництво електроенергії; ГЕС(гідроелектростанція) (Фортунада на р. Синка, Барасона на р. Есера і ін.) обслуговують А. і сусідні області. На бурому вугіллі працюють ТЕЦ(теплоелектроцентраль) в Еськатроне і Альяге. По видобутку бурого вугілля (щорік ок. 1 млн. т , родовища Утрільяс, Мірафлорес) А. займає 1-е місце в Іспанії. Важливе значення в економіці А. належить залізорудному басейну Охос-Негрос (який забезпечує металургійний комбінат в Сагунто, в провінції Валенсія). У А. представлені також цукрова, маслобойная, борошномельна, виноробницька, металообробна, хімічна промисловість, алюмінієве виробництво (Сабіньяніго). Основне індустріальне вогнище А. — м. Сарагоса.
В 9 ст в ході Реконкисти в басейні р. Арагон (приплив р. Ебро) було засновано графство А. Терріторія А. на початку 11 ст була приєднана до королівства Наварра. В 1035 А. став самостійним королівством. У 1118 король Альфонс 1 [1104—34] відвоював Сарагосу, що стала столицею А., і розширив кордони держави за р. Ебро. У 1137 з А. на основі особистої унії було об'єднано графство Барселони; потім в А. були включені і ін. землі Каталонії, королями А. сталі графи Барселона. У 1172 було приєднано графство Руссильон, в 1229—35 відвойовані у маврів Балеарські острови (де в 1276 утворилося суверенне королівство Майорка, знов завойоване А. у 1344—49), в 1238 — Валенсія. У 1282— 1302 королі А. затвердилися в Сіцілії, в 1326 — в Сардінії, в 1442 — в Неаполітанському королівстві (де мали своїх намісників). У складі королівства А. найекономічніше розвиненими були Каталонія і Валенсія, що зберігали значну самостійність (свої кортеси законодавство і управління); власне А. був одним з найекономічніше відсталих областей; проте політичне панування належало А., сильна згуртована знать якого забезпечила собі величезні привілеї в експлуатації населення як А., так і підвладних йому земель. Сарагосськие кортеси 1281 юридично закріпили важкі форми кріпосної залежності селян. У 13—14 вв.(століття) кріпацтво в А. і Каталонії посилилося (у А. зберігалося до 17 ст, в відмінність від Каталонії, де було знищено в 1486). Політика арагонських королів визначалася кортесамі (що з'явилися в А. у 1071), що відображали інтереси вищої знаті. «Генеральний привілей» Педро III [1276—85] в 1283 і «Привілей унії» Альфонса III [1285—91] в 1287 надала знать право захищати свої вільності із зброєю в руках (аж до позбавлення влади короля). Відміною «Привілею унії» в сірок.(середина) 14 ст втручання знаті в управління державою було декілька обмежено; проте влада феодалів над селянами була повністю збережена. У 1479 сталося об'єднання королівства А. з Кастілією в єдину державу — Іспанію.
Літ.: Кудрявцев А. Е., Іспанія в середні віки, Л., 1937; Альтаміра-і-Кревеа Р., Історія Іспанії, пер.(переведення) з ісп.(іспанський), т. 1, М., 1951; Lacarra J. М., Origines del condado de Aragyn, Zaragoza, 1945; Chaytor H. J., A history of Aragyn and Catalonia, L., 1933.
