Арабо-ізраїльська війна 1948—49, Палестинська війна, війна між арабськими державами (Єгиптом, Йорданією, Іраком, Сирією, Ліваном, Саудівською Аравією, Йеменом) і державою Ізраїль. Була наслідком підступів імперіалізму, що прагнув подавити національно-визвольний рух народів Близького Сходу, що посилився після 2-ої світової війни, і загострити, зокрема, арабо-єврейські протиріччя в Палестині, а також міжімперіалістичною боротьби. А.-и. ст спровокували Англія і США, які хотіли зірвати здійснення вирішення Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй) від 29 листопада 1947 про припинення англійського мандата на Палестину і розділ країни на 2 держави, — арабське і єврейське. Англія розраховувала зберегти свої позиції в Палестині, а США — розширити там свій вплив; у цих цілях вони використовували залежність від них урядів низки арабських країн і екстремізм ізраїльських буржуазних сіоністських кругів.
Війна почалася в ніч з 14 на 15 травня 1948, через декілька годинників після проголошення на частини території Палестини держави Ізраїль.
В ході А.-и. ст, що уривалася короткочасними переміріямі, війська Ізраїлю, що отримував фінансову, військову і іншу допомогу США і деяких інших імперіалістичних країн, а також сіоністських організацій, захопили 6,7 тис. км 2 — частина території Палестини, яка призначалася по резолюції Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй) для створення Арабської держави, а також частина м. Єрусалиму, збільшивши таким чином територію Ізраїлю майже на 48% в порівнянні з територією, визначеною для нього вирішенням ООН(Організація Об'єднаних Націй).
З території Палестини, захопленої Ізраїлем, було вигнано св. 900 тис. арабських жителів; т.ч. виникла проблема палестинських біженців, що залишаються в сусідніх арабських країнах в украй важких умовах.
В 1949 підписані угоди про перемир'я між Ізраїлем і сусідніми арабськими країнами: з Єгиптом — 24 лютого, з Ліваном — 23 березня, з Йорданією — 3 квітня, з Сирією — 20 липня (останні арабські країни — учасники війни угод не уклали). Проте ці угоди не визначали остаточне територіальне врегулювання.
Небажання Ізраїлю виконати резолюцію Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй) від 11 грудня 1948 про повернення на батьківщину палестинських біженців і про виплату Ізраїлем компенсації за залишене майно тим, хто не побажає повернутися, а також неврегульованість інших питань, породжених А.-и. ст 1948—49 і що використалися імперіалістами і реакційними силами Ізраїлю в своїх цілях, неодноразово викликали арабо-ізраїльські конфлікти (див. Ізраїльська для Англо-франко агресія проти Єгипту, 1956, Ізраїльська агресія проти арабських країн 1967 ).
