Апатія (від греч.(грецький) арatheia — безпристрасність), 1) у звичайному значенні слова — байдуже, байдуже відношення до того, що оточує. 2) У медицині — хворобливий стан, що виражається в байдужості, в байдужому відношенні до того, що відбувається, у відсутності зовнішніх проявів емоційних реакцій (параліч емоцій). Незрідка А. зв'язана з абулією (апато-абулічеський синдром) — загальним зниженням психічної активності. Такі хворі малорухливі неговіркі, безініціативні. Апато-абулічеський синдром спостерігається при деяких душевних захворюваннях, а також при функціональних розладах нервової системи. Проводять лікування захворювання, що викликало А., а також застосовують стимулятори нервової діяльності. 3) У античній філософії — одне з основних понять етики стоїцизму, що полягає у вимозі повного звільнення душі від всіх пристрастей. По ученню стоїків «пристрасть» — безрозсудний рух душі, що характеризується ухиленням від правильної думки про добро і зло; мудрець має бути вільним від пристрастей і почуттів страху і печалі. Вперше це учення було розвинене представником мегарськой школи Стілпоном, а услід за ним — Зеноном з Китіона (4—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера)).
