Андрєєв Микола Миколайович [р. 16(28) .7.1880, с. Курмане Полтавської губернії], радянський фізик, академії АН(Академія наук) СРСР (1953; член-кореспондент 1933), створив школу радянських акустиків. Закінчив університет Базеля в 1909. З 1912 викладав і вів наукову роботу в Московському університеті. З 1917 працював у ряді вузів і науково-дослідних установ СРСР (з 1940 у фізичному інституті, з 1954 в Акустичному інституті АН(Академія наук) СРСР). Праці відносяться до фізичної і технічної акустиці і теорії коливань, до поширення звукових хвиль (А. вперше дав теорію поширення звуку в рухомих середовищах), вивчення шуму літака, архітектурі акустиці, акустичним хвилям кінцевої амплітуди. Важливе значення мають також дослідження по п'єзоелектриці, теорії телефону, по фізичним основам акустики музичних інструментів. У 1941—45 під керівництвом А. проводилися роботи, що поклали почало радянською гідроакустиці . Автор багатьох науково-популярних статей і книг. Нагороджений 3 орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч. (осн.): Рівновага і коливання п'єзоелектричного кристала (Огляд), «Журнал прикладної фізики», 1928, т. 5, ст 3—4; Акустика рухомого середовища, Л.—М., 1934 (совм. з І. Р. Русаковим).
Літ.: Н. Н. Андрєєв (до 85-ліття з дня народження), «Акустичний журнал», 1965, т. 11, ст 3; Н. Н. Андрєєв, М., 1963 (Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Сірок. фізична, ст 14).
