Андрєєв Павло Захаровіч [25.2(9.3) .1874, с. Осьміно Петербурзької губернії, — 15.9. 1950, Ленінград], російський радянський артист опери (бас-баритон), народний артист СРСР (1939). У 1903 закінчив Петербурзьку консерваторію по класу співу С. Габеля. У цьому ж році вперше виступив на оперній сцені. З 1909 (близько 40 років) — артист Маріїнського театру (з 1920 — театр опери і балету ним. Кирова). Партії: Руслан («Руслан і Людмила» Глінки), Князь Ігор («Князь Ігор» Бородіна), Борис Годунов («Борис Годунов» Мусоргського), Демон («Демон» Рубінштейна), Олоферн, Петро («Юдіфь» і «Вража сила» Серова), Мізгирь («Снігуронька» Рімського-корсакова), Томськ («Пікова пані» Чайковського), Еськамільо («Кармен» Бізе), Петро I («Цар і тесляр» Лортцинга) і ін. Виступав також в концертах (виконував арії з опер, романси, російські народні пісні). Голос А. — звучний, красивого тембру, відрізнявся широким діапазоном (співець виконував наряду з басовими також баритонові партії). Краще всього йому удавалися партії (особливо епічні) російського репертуару. З 1919 займався педагогічною діяльністю, з 1926 професор Ленінградської консерваторії. Нагороджений орденом Леніна.
