Амруш (Arnrouche) Жан Ель Мухув (7.2.1906, с. Ігхиль-Алі, Кабілія, — 16.4.1962, Париж), алжірський письменник. Зачинає алжірської літератури французькою мовою. З дитинства жив на чужині — в Тунісі, а потім в Парижі. Виховувався в католицькій вірі, яку в зрілі роки ставив під сумнів у дусі Р. Декарта . Захоплювався французькою поезією (колективна збірка «Думка П. де Ла Тур дю Піна», 1934), але свою творчість підпорядкував вистражданій темі розлуки з отчим будинком (книга віршів «Прах», 1934), подолання своєї відчуженості від доль батьківщини (романтична поема «Сокровенна зірка», 1937). Збираючи і осмисляя фольклорну спадщину («Берберські пісні Кабілії», 1939), А. приходить до злиття народної творчості і досвіду усесвітньої літератури в своїй епічній оповіді «Безсмертний Югурта» (1946). Гражданственная поезія А. виразила надії повсталої батьківщини (поеми «Алжірська битва», «Ескіз військової пісні», 1958, опубліковано посмертно, 1962).
Соч.: La France comme mytne et comme réalité, «Le Monde», 1958, 11 janv.: Rhapsodie sur le seuil в кн.: Kréa H., La révolution et la poésie... P., 1960; Anthologie des écrivains Maghrébins d’expression francaise. P., 1965.
Літ.: Hommages ŕ Jean Amrouche, «Présence africaine», 1963 № 46; Bibliographie de la littérature nord-africaine d ''expression française, par J. Arnaud [e.a.], P. — La Haye [1965].
