Албанія Кавказька, одна з прадавніх держав на території східної Закавказзі, населене різноплемінними народами, у тому числі албанцями (на побережжі Каспійського моря, в нижній течії pp. Аракі і Кури). Особливе місце А. До. у історії визначалося тим, що на її території були розташовані «ворота Кавказу» (місто Чола, в районі сучасного Дербента), що був мостом між Європою і Азією. Археологічні розкопки на території Азербайджанською РСР (у Мінгечауре, Чухуркабале, Софулу, Кабалі, Топрахкале, Хинислах і ін.), відомості античних авторів (Арріан, Пліній, Страбон, Аппіан, Плутарх і ін.) і вірменських літописців (Фавст, Егише, Хоренаци, Корюн і ін.) свідчать, що в кінці 1-го тис. до н.е.(наша ера) населення А. До. займалося плуговим землеробством, отгонним скотарством і різними ремеслами. На цій матеріальній базі склалися стосунки раннерабовладельчеськой власності і виникло держава, очолювана царем і глвним жерцем. На рубежі нашої ери в А. До. зберігалися ще пережитки первіснообщинної власності (одна з форм — храмовая власність).
Наскальні зображення А. До. показують, що тут з первісно-магічних дій розвивалися графіка, живопис, народні танці і театр, музика, усна художня творчість. Верховним божеством, якому поклонялися в А. До., вважалася Луна. Головним містом до початку нашої ери була Кабала. Руїни її збереглися в сучасному Куткашенськом районі Азербайджанської РСР.
В 1 ст до н.е.(наша ера) народ А. До. разом з народами Вірменії і Грузії вів героїчну боротьбу проти вторгнень древніх римлян в Закавказзі (походи Лукулла в 69— 67 і Помпея в 66—65 до н.е.). У 3—5 вв.(століття) н.е.(наша ера) складаються феодальні стосунки, що прискорили твердження тут християнства як державній релігії. Християнську церква в А. До. очолював автокефального албанського католікоса. У 5 ст А. До. була одним з активних учасників антісасанідського повстання (450—451), керованого вірменським князем Варданом Маміконяном. У 6 ст Сасаніди ліквідовували династію албанських царів, але в 7 ст в результаті боротьби, що продовжувалася, А. До. проти гніту сасанідських шахиншахів незалежність її була відновлена. Видним правителем її в 7 ст був Джеваншир Гирдиманський [638—670]. При нім отримала широкий розвиток албанська писемність і була складена «Історія агван», що належить перу вірменського історика Мовсеса Каганкатваци, є основним джерелом історії А. До. У сучасних селах Азербайджанської ССР Лекит і Кум збереглися архітектурні пам'ятники А. До. 5 — 6 вв.(століття)
В 8 ст велика частина населення А. До. була мусульманізірована Халіфатом. Протягом 9—10 вв.(століття) албанським князям удавалося кілька разів на недовгий час відновлювати царську владу в А. К. Затем велика частина земель А. До. увійшла до складу азербайджанських феодальних держав — Ширвана і ін. Частина сучасних азербайджанців є нащадками древнього населення А. До.
Літ.: Історія Азербайджану, т. 1, Баку, 1958; Питання історії Кавказької Албанії. Сб. ст.. Баку, 1962.
