Албанська партія праці (АПТ; Partia е Punes е Shqiperise) (до 1948 — Комуністична партія Албанії; КПА), заснована 8 листопада 1941 в Тірані в умовах окупації Албанії італійськими фашистами; створена в результаті об'єднання окремих комуністичних груп (рр. Корчивши, Шкодер, Тірана), що виникли в 30-х рр. У резолюції організаційної конференції і подальших документах КПА була розроблена програма боротьби проти окупантів і їх посібників за національне звільнення і встановлення народно-демократичної влади. Під керівництвом КПА у вересні 1942 був створений Національно-визвольний фронт (з 1945 — Демократичний фронт). У березні 1943 в Лябіноті відбулася 1-я всеалбанськая конференція КПА, яка намітила завдання по розширенню зв'язків партії з масами і посиленню боротьби проти фашистських окупантів н внутрішньої реакції, прийняла рішення про організацію на базі партизанських загонів Національно-визвольній армії (створена в липні 1943). В ході національно-визвольної боротьби, керованою КПА, вирішувалися завдання народно-демократичної революції. Національно-визвольна боротьба албанського народу, очолювана КПА, привела, в умовах розгрому Радянським Союзом фашистської коаліції, до повного звільнення країни від фашистських окупантів (29 листопада 1944) і встановлення народної влади. КПА мобілізувала трудящих на проведення загальнодемократичних перетворень і проголосила будівництво соціалізму.
В листопаді 1948 відбувся 1-й з'їзд КПА, який ствердив завдання по економічному і культурному розвитку країни на 1949—1950, прийняв Статут партії і виніс ухвалу про перейменування її в Албанську партію праці. У березні — квітні 1952 відбувся 2-й з'їзд АПТ, який ствердив завдання по 1-у п'ятирічному плану розвитку народного господарства (1951—55), висунувши як головну економічну завдання перетворення Албанії з відсталої аграрної країни в аграрно-індустріальну.
3-й з'їзд АПТ (травень — червень 1956) прийняв директиви по 2-у п'ятирічному плану розвитку народного господарства (1956—60) і вніс зміни до Статуту АПТ. 4-й з'їзд АПТ (лютий 1961) затвердив директиви по розвитку економіки і культури країни в 3-ій п'ятирічці (1961—65), а також вніс деякі зміни до Статуту партії. У листопаді 1966 відбувся 5-й з'їзд АПТ, який ствердив директиви по 4-у п'ятирічному плану економічного і культурного розвитку країни (1966—70) і вніс деякі зміни до Статуту АПТ.
Делегація АПТ брала участь в Нараді представників комуністичних і робочих партій соціалістичних країн (Москва, 14—16 листопада 1957) і підписанні Декларації, в Нараді представників комуністичних і робочих партій (Москва, 16—19 листопада 1957), що прийняла Маніфест світу, а також в роботі Наради представників комуністичних і робочих партій (Москва, листопад 1960) і підписала Заяву Наради і Звернення до народів всього світу. Проте після 1960 керівники АПТ почали проводити розкольницькі дії відносно соціалістичної співдружності і міжнародного комуністичного руху.
Найвищий орган АПТ — з'їзд — обирає ЦК і Центральну контрольну і Ревізійну комісії. ЦК обирає Політбюро для керівництва роботою ЦК в проміжках між пленумами і Секретаріат для керівництва поточною роботою партії. Перший секретар ЦК АПТ — Е. Ходжа. АПТ налічує 66 327 членів і кандидатів в члени партії (листопад 1966). Органи АПТ — газета «Зері і популліт» («Zeri i popullit») і журал «Руга е партісе» («Rruga е partise»).
