Албанське повстання 1912, загальне народне повстання, звільнення Албанії, що мало на меті, від турецького панування. Почалося в березні виступом селян в гірських районах північної Албанії, потім поширилося на південну і центральну Албанію, охопивши не лише християнське (католицьке і православне), але і мусульманське населення. До середини серпня повстанці зайняли Дібру, Ельбасан, Перметі і ряд інших албанських міст. Демократична частина керівників повстання вимагала повної незалежності Албанії. Але що очолили його (з травня) албанські феодали (Хасан Пріштіна і ін.) втягнули повстанців в турецьку внутрішньополітичну боротьбу — між партіями «Єднання і прогрес» і «Свобода і згода» і зрадили інтереси албанського народу, уклавши угоду в Ськопле з тим, що прийшов в липні 1912 до влади урядом партії «Свобода і згода» (яке обіцяло задовольнити деякі національні вимоги албанців) і добившись потім припинення повстання.
Літ.: Сенкевич І. Р., Визвольний рух албанського народу в 1905 — 1912 рр., М., 1960; Арш Р. Л., Сенкевич І. Р., Смирнова Н. Д., Коротка історія Албанії, М., 1965, с. 164 — 170.
