Акти органів державної влади, в СРСР обов'язкові для виконання загальні правила або розпорядження індивідуального характеру, що видаються представницькими установами Радянської держави — Радами депутатів трудящих. Оскільки всі органи державної влади в СРСР обираються безпосередньо громадянами, в цих актах формується і закріплюється воля виборців. Порядок видання А. о. р. ст визначається Конституцією СРСР конституціями союзних і автономних республік, робочими регламентами Верховних Рад, Положеннями про місцеві Ради депутатів трудящих. Розрізняються акти найвищих і місцевих органів державної влади: акти Верховної Ради СРСР, Верховних Рад союзних і автономних республік, а також їх Президій і акти місцевих органів влади.
До компетенції Верховної Ради СРСР відноситься прийняття Конституції, внесення до неї змін і видання законів СРСР (аналогічні повноваження Верховних Рад союзних і автономних республік відносно конституцій відповідних республік). Особливість повноважень Верховної Ради автономної республіки полягає в тому. що він зобов'язаний представляти прийняту ним Констітуцию АССР на затвердження Верховної Ради союзної республіки. Оскільки Конституція носить засновницький характер, вона володіє найвищою юридичною силою: всі закони і інші правові акти повинні відповідати Конституції.
Услід за Конституцією вищою юридичною силою володіють закони, приймати або відміняти які може лише Верховна Рада. Президія Верховної Ради має право вносити зміни до чинного законодавства, але з обов'язковим подальшим затвердженням Верховною Радою. Окрім законів, Верховні Ради по деяких питаннях, що не вимагають нормативного рішення і що входить в їх компетенцію (наприклад, обрання або призначення Генерального прокурора СРСР, голови Ради Міністрів СРСР), видають постанови. По зовнішньополітичних питаннях Верховна Рада СРСР приймає заяви або звернення. Президія Верховної Ради видає укази, а по деяких питаннях — постанови.
Місцеві органи державної влади — краєві, обласні, окружні, районні, міські і сільські Ради — приймають рішення в межах прав що надаються їм законами СРСР, союзних і автономних республік. Ухвалення рішень по деяких питаннях (наприклад, обрання виконкому даної Ради, затвердження місцевого бюджету) складає компетенцію місцевої Ради: виконавські органи приймати рішення по цих питаннях не мають права. Акт місцевої Ради може бути скасований або самою Радою, що його видала, або вищестоящою Радою. Виконком вищестоящої Ради не має права відмінити акт нижчестоячої Ради, він може лише припинити його з передачею питання для остаточного вирішення самій Раді або вищестоящій Раді. Вищий контроль за законністю актів місцевих органів державної влади здійснюється Президіями Верховних Рад союзних і автономних республік, які мають право відмінити ці акти, якщо вони протіворечат закону.
Аналогічні принципи покладені в основу діяльності органів державної влади інших соціалістичних країн.
В більшості буржуазних країн формально признається, що прийняття конституції і законів складає виключно компетенцію парламенту, фактично ж багато, у тому числі і законодавчі, функції парламенту незрідка передаються органам виконавчої влади (див. Делеговане законодавство ).
