Ай Цин (псевдонім; справжнє ім'я Цзяц Хай-чен) (р. 1910), китайський поет. Вчився у Франції. У 1936 вийшла збірка «Даяньхе», присвячена селу. У роки японо-китайської війни (1937—45) писав патріотичні вірші і поеми: збірки «До сонця» (1938), «Північ» (1939), «Він помер удруге» (1939), «Факел» (1940), «Зоя» (1942), «Звістка про світанок» (1943). Після перемоги революції (1949) писав про соціалістичне будівництво, боротьбу за мир, дружбі з Радянським Союзом: «В дорозі до перемоги» (1950), «Радісний клич» (1953), «Рубінові зірки» (1953), «Вибрані вірші» (1955), «Весна» (1956). Проблемам теорії присвячені книги «Про поезію» (1940), «Нова література. Збірка статей» (1951). На творчість А. Ц., що вніс значний вклад до теорії і практики вільного вірша, зробили вплив Е. Верхарн, В. Уїтмен, Ст Ст Маяковський. В ході так званої культурної революції в хунвейбіновськой пресі піддавався нападкам і дискредитації.
Літ.: Петров Ст, Ай Цин, М-код, 1954; Федоренко Н., Китайська література, М., 1956.
