Адамов (Adamov) Артюр (р. 23.8.1908, Кисловодськ), французький драматург. У 1914 А. з сім'єю виїхав з Росії за кордон, з 1924 живе в Парижі. У юності вигадував вірші у дусі сюрреалізму . А. виступив проти прогітлерівського уряду Віші і був заточений в концтабір (1942). Його повість «Визнання» (1946) пройнята безвихідністю. Сюжети драм «Пародія» (опублікована 1950) «Вторгнення» (1950) для авангардистського театру (див. Авангардизм ) виражали крайній песимізм, як і п'єси «Великий і малий маневр» (1953), «Все проти всіх» (1953). У комедії «Пінг-понг» (1955) ощутіми соціальні мотиви; буд життя буржуа висміяні у фарсі «Паоло Паолі» (1957) і скетчі «Інтимність» (1958). Оптимістична трагедія «Весна сімдесят першого» (1961, російське переведення 1968) відтворила героїчні характери паризьких комунарів. Сучасний расизм — об'єкт критики в гротесковій п'єсі «Політика покидьків» (1962). У трагікомедії «Свята Європа» (1966) у вигляді середньо-вікового мракобісся вгадується і висміюється імперіалізм. Гіркий сміх А. у буфонаді «Помірний» (1968), грізний — в драмі «Off limits» (англ. — «Понад міру», 1968), що відтворює трагічну атмосферу американського способу життя. Рух естетичної думки А. до реалізму, думки про новаторство А. П. Чехова, Би. Брехта, Ш. О’Кейси відбиті в збірці «Тут і зараз» (1964); життя і духовна еволюція А. відтворені в книгах спогадів «Чоловік і дитя» (1968). А. — член Національного комітету письменників Франції.
Соч.: Théâtre, v. 1—4, P., 1953—68; Les âmes mortes. D''après ie poème de N. Gogol, P. [I960]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Паоло Паолі, в збірці: П'єси сучасної Франції, М., 1960.
Літ.: Балашов Ст, Перемога Артюра Адамова, «Іноземна література», 1962 № 7; Проськурникова Т., Французька антидрама (50—60-і рр.), М., 1968.
