Аборт (лат. abortus — викидень), припинення вагітності унаслідок народження плоду до виділення 28 тижнів, коли плід людини ще нежиттєздатний. По офіційній номенклатурі хвороб, прийнятій в СРСР, до А. відносять переривання вагітності в перших 15 тижнів (до остаточного розвитку дитячого місця). Переривання вагітності в період від 16 до 28 тижнів вважається невчасними пологами, пологами незрілим плодом, якщо плід виживає до виписки матері з лікувальної установи, інакше — також А.
А. можуть виникати мимоволі або вироблятися штучно.
Мимовільний аборт — переривання вагітності без якого-небудь втручання самої жінки або інших осіб, зустрічається в межах від 5 до 15% вагітностей. Причинами А. можуть бути захворювання матері і плоду. Проте точне розмежування цих причин практично не завжди можливо. Із захворювань матері А. частіше викликають: інфекційні захворювання гострі (тифи, малярія, краснуха, крупозна пневмонія, грип і ін.) і хронічні (сифіліс, туберкульоз, токсоплазмоз і ін.); гіпертонічна хвороба, захворювання нирок, важкі пороки серця, ендокринні розлади, психічні травми і др.; хронічні отруєння (ртуть, бензин, нікотин, алкоголь, марганець і ін.); несумісність крові матері і плоду, головним чином по резус-фактору ; захворювання статевих органів жінки (пухлини і запалить, процеси статевих органів, інфантилізм і ін.), пониження вмісту вітамінів (головним чином А і Е) в їжі вагітної. А. може бути також пов'язаний з хромосомними порушеннями.
Профілактика: лікування основного захворювання, яке може викликати А.
Починається А. болями, що тягнуть, внизу живота і у попереку. При появі кров'яних виділень необхідна госпіталізація. На цій стадії відповідне лікування (повний фізичний, психічний і статевий спокій; за свідченнями — гормональні препарати, вітаміни А_, Е і ін.) може сприяти збереженню вагітності. При появі рясних кров'яних виділень вагітність зберегти зазвичай не удається; можуть виникати стани, загрозливі життя (сильні кровотечі, поширення інфекції і т. д.), що вимагають хірургічного втручання.
Штучний аборт — переривання вагітності, викликане безпосередньо дією на плід або на організм вагітної.
Операція А. полягає у видаленні плодового яйця і вискоблюванні стінок матки спеціальним інструментом (акушерською ложечкою або кюреткою) або відсмоктуванням (вакуум-аспірація) апаратами, що створюють негативний тиск.
Вживання деяких лікарських засобів з метою викликати А. не лише безцільно, але і шкідливо (отруєння організму жінки). Вживання з тією ж метою гарячих ванн, спринцювань і ін. може ускладнити надалі виконання операції А.
Ускладнення А. Процент ускладнень вагається від 2 до 30; частіше за ускладнення виникають після позалікарняних А. Во час операції можуть виникати пошкодження шийки або стінки матки, кровотечі; у післяопераційному періоді — запалення матки і її придатків. Віддалені наслідки А.— в основному порушення гормональної і менструальної функцій (від 2% до 28%), що незрідка приводить до безпліддя (ок. 30% всіх причин жіночого безпліддя); хронічні запальні процеси внутрішніх статевих органів. У жінок, що перенесли А., у пологах частіше спостерігається слабкість пологової діяльності, асфіксія плоду, в 5 разів частіше — кровотеча в післяродовому періоді, в 4 рази частіше — приріст дитячого місця. Враховуючи шкоду, що наноситься А. жінкам, що не бажають мати дитяти, рекомендується удаватися до заходів контрацепції .
У всіх капіталістичних країнах (окрім Японії) А. вирішуються лише за медичними (у Швеції і по соціальних) показаннями. У дореволюційній Росії А. були заборонені. Після встановлення Радянської влади, зважаючи на економічну розруху у країні і матеріальну незабезпеченість населення, 18 листопада 1920 уряд вирішив операцію А., внаслідок чого смертність жінок від А. знизилася з 4% до 0,28%. 27 червня 1936 було видано постанову ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановленні державної допомоги багатосімейним, розширенні мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садів, посиленні кримінального покарання за неплатіж аліментів і деякі зміни в законодавстві про розлучення», що дозволяло виробляти А. лише за медичними показаннями. Число А. у країні в 1937 в порівнянні з 1935 знизилося більш ніж в 3 рази, але в подальші роки кількість А. знов стало зростати в основному за рахунок поза лікарняними А. (80—90% загального числа). Враховуючи збільшений культурний рівень населення, порівняно високу народжуваність і природний приріст населення країни, 23 листопада 1955 був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР «О відміні заборони абортів», що дозволяє жінці свідомо вирішувати питання про материнство. У Указі говориться, що зниження числа А. надалі повинно забезпечуватися подальшим розвитком державних заходів заохочення материнства, виховного і роз'яснювального характеру. Відповідно до Указу А. може бути вироблений обов'язково в лікувальній установі за бажанням жінки, якщо немає протипоказань з боку неї здоров'я. Протипоказаннями к А. служать гонорея, запалить, процеси статевих органів, нагноїтельниє процеси, термін менше 6 місяців після попереднього А., вагітність більше 12 тижнів. Якщо продовження вагітності загрожує здоров'ю жінки або майбутнього потомства (активні форми туберкульозу, деякі сердечнососудістиє захворювання, деякі хвороби крові, ряд нервових і психічних захворюванні) А. виробляється і після 12 тижнів вагітності. А. вважається протиправним і кримінально карається, якщо він здійснюється поза лікарнями, пологовими будинками і іншими стаціонарними лікувальними установами (навіть лікаркою) або особою, що не має вищої медичної освіти, або якщо операція виробляється при вагітності понад 12 тижнів, а також у випадках, коли є інші протипоказання до штучного переривання вагітності. У цих випадках А. визнається незаконним незалежно від того, якими діями, направленими на переривання вагітності, він здійснений.
За незаконний А., досконалий лікаркою, передбачаються позбавлення волі на строк до 1 р. або виправні роботи на той же термін або позбавлення права займатися лікарською діяльністю (УК РРФСР, ст. 116). Строгіше покарання за незаконний А. встановлено, якщо злочин здійснений особою, що не має вищої медичної освіти (позбавлення волі на строк до 2 років або виправить. роботи на строк до 1 р.). Підвищене покарання (позбавлення свободи на строк до 8 років) призначається в разі виробництва А. як лікаркою, так і особами, що не мають медичної освіти, якщо злочин здійснений винним неодноразово або якщо А. спричинив смерть потерпілої або інші тяжкі наслідки. Законний А. передбачає згоду вагітної на переривання вагітності. Якщо ж А. зроблений без згоди потерпілої, скоєне кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження . Відсоток позалікарняних А. у СРСР після зняття заборони на А. знизився з 80—84 (1955) до 15,3 (у 1967), а смертність від А. знизилася більш ніж в 10 разів. Після 2-ої світової війни майже у всіх країнах стали створюватися державні організації по свідомому материнству (США, Англія, Канада, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Італія і ін.). Подібна організація створена і при ООН(Організація Об'єднаних Націй). Діяльність цих організацій зводиться до дослідження ефективних зручних протизаплідних засобів і до вчення населення їх вживанню. Проте такі заходи в боротьбі за зниження числа А. не можуть вважатися ефективними без проведення державних заходів щодо підвищення матеріального і культурного рівня населення і заохочення материнства.
Літ.: Русин Я.І., Аборт, [Ярославль], 1946; Струмілін С.Г., До проблеми народжуваності в робочому середовищі, в кн.: Проблеми економіки праці, М., 1957; Никончик О.К., Проблема контрацепції і організація боротьби з абортами в СРСР, «Акушерство і гінекологія», 1959,№ 6; Садвокасова Е.А., Деякі соціально-гігієнічні аспекти вивчення аборту, «Радянська охорона» здоров'я, 1963 № 3.
