Ішутін Микола Андрійович [3(15) .4.1840, Сердобськ, нині Пензенської області, — 5(17) .1.1879, Кара], один з перших росіян професійних революціонерів — утопістів-соціалістів, що поєднували ідею пропаганди соціалізму в народі із змовницькою і терористичною тактикою. Потомствений почесний громадянин р. Сердобська. Виховувався в Пензі, в сім'ї двоюрідного брата Д. Ст Каракозова . З 1863 вільний слухач Московського університету, де вів пропаганду серед студентства. І. створив в Москві таємну революційну організацію, відому як Ішутінський кружок, що діяла в 1863—66. 8 квітня 1866 арештований у зв'язку із замахом Каракозова на царя Олександра II. Засуджений Верховним кримінальним судом до страти, заміненої у момент повішення безстроковою каторгою. До травня 1868 знаходився в одиночній камері Шліссельбурзької фортеці, звідки його, психічнохворого, перевезли до Східного Сибіру (Алгачи), в 1871 — на Александровський завод (Нерчинськие копальні), а в 1875 — в Ніжнекарійськую каторжну в'язницю.
