Ісфахан, Іспагань, місто в центральній частині Ірану, на р. Зайендеруд, адміністративний центр остана Ісфахан. Близько 600 тис. жителів (1972). Другий (після Тегерана) економічний центр країни. Текстильна, харчова (маслобойная, цукрова), цементна, взуттєва і ін. промисловість. Університет. У районі І. металургійний завод (потужністю 500—600 тис. т стали в рік), побудований за сприяння СРСР.
Згадується під назвою Аспадана ще у античних авторів (наприклад, у Птолемея). При Сасанідах крупний господарський і адміністративний центр Центрального Ірану. У 7 ст захоплений арабами. У 8—13 вв.(століття) — один з найбільших ремісничих і торгівельних центрів Близького і Середнього Сходу. У 1237 піддався розгрому військами монголів, але незабаром був відновлений. У 1387 місто завоював Тімур і наклав на нього важку контрибуцію. У І. спалахнуло повстання ремісників і міської бідноти, жорстоко пригнічене (понад 70 тис. убитих). Найбільшого розквіту І. досяг в кінці 16 — початку 17 вв.(століття), коли з 1597/98 став столицею держави Сефевідов . При шаху Аббасе I перепланований і забудований монументальними будівлями. До середини 17 ст І. перетворився на місто з 600 тис. Жителів. У 1722 був захоплений афганцями, піддався розграбуванню, його населення різко скоротилося. Після перенесення столиці Ірану в кінці 18 ст до Тегерана І. надовго втратив минуле значення.
В І. збереглися архітектурні пам'ятники, зосереджені в старому місті, розташованому до С. від річки і до Ст від головної магістралі Чехар-Баг. Серед них: Соборна мечеть (9—20 вв.(століття)), мінарети Чехель-Дохтаран (1107), Саребан (кінець 12 ст) і ін., мавзолеї імамзаде Джафара (14 ст), Харуне-Велая (1512, архітектор Хосейн; реставрується в 1656; з поливними мозаїками). При Сефевідах центром того, що розрісся І. стала прямокутна площа Мейдане-шах з пишними поливним декором будівлями: Шахською мечеттю (1612—30, архітектор Абуль Казем; перебудова — 18—20 вв.(століття)), мечеттю шейха Лотфолли (1603—18), порталом Кейсаріє-базару (17 ст) і палацом Алі-Капу (15 ст, розширений в 17 ст), за яким розбитий шахський сад з палацовими павільйонами (Чехель-Сотун, 1590, з розписом і дзеркальною мозаїкою, і ін.). ДО Ю.-З.(південний захід) від Мейдане-шах — комплекс медресе Мадаре-шах (1706—14). Мости: Аллаверді-хана (близько 1600), Полі-хаджу (1641—66) і ін. В 40 км. від І. будуються металургійний завод і г а. Аріашахр (проект 1969—70 радянських архітекторів А. І. Мелік-Пашаєв і ін.). І. — старовинний центр килимоткацтва і середньовічної мініатюри.
Літ.: Бартольд Ст Ст Історіко-географічній огляд Ірану, Соч., т. 7, М., 1971; Le Strange G., The lands of the eastern caliphate, Camb., 1905; Godard A., Isfahân, Haarlem, 1937; Honarfar L., Historical monuments of Isfahan, Teheran, 1958; Lockhart L., Persian cities, L., 1960.
