Іржавинні гриби (Uredinalis), порядок базідіальних грибів . Р. р. — облігатні паразити покритосеменних, голосеменних і папоротеподібних, збудники іржа рослин . Міцелій ендофітний, межклетний, з гаусторіямі, що упроваджуються в порожнину кліток, через які гриб поглинає живильні речовини. У клітках міцелія і особливо в спорах більшості Р. р. міститься велика кількість масла у вигляді крапель, забарвлених ліпохромом в помаранчевий або іржавий колір (звідси назва — «Іржавинні гриби»). У більшості Р. р. міцелій зосереджений в місці проникнення інфекції: зазвичай після освіти спороношеній гриб викликає загибель тканини рослини-господаря, після чого відмирає і сам. Деяким Р. р. властивий дифузний міцелій, який пронизує тканину всієї рослини; він часто буває багатолітнім і незрідка викликає значні зміни в анатомічній будові уражених органів (пухлини, мітли «відьом»). Цикл розвитку Р. р. характеризується чергуванням гаплоїдной і диплоїдних стадій. В Р. р. відомо 5 форм спороношеній: пікнії (спермогонії) з пікніоспорамі (спермаціями), ецидії (ециі) з ецидіоспорами, уредоспороношеніє з уредоспорамі (уредініоспорамі), телейтоспороношеніє (телії) з телейтоспорамі (теліоспорамі) і базідіоспороношеніє з базидіоспорами. Пікнії і ецидії відносяться до гаплоїдной стадії розвитку, останні — до диплоїдної. Одні види (так звані повні) мають в циклі розвитку всі форми спороношеній, інші (неповні) — лише деякі. Неповні види Р. р. сталися, мабуть, від повних в результаті укорочення циклу розвитку в екологічних умовах, в яких рослина швидко закінчує вегетацію. Тому перші Р. р. переважають у високогірних і арктичних районах, а в помірних широтах — на ефемерах . Р. р., в яких всі форми спороношеній розвиваються на одній рослині, називаються одингосподарськими (наприклад, Puccinia helianthi — збудник іржі соняшнику). Гриби, що розвиваються в гаплоїдной стадії на одному вигляді рослин, а в диплоїдній стадії — на іншому, називають різногосподарськими (наприклад, P. graminis f. sp. tritici — збудник лінійної іржі пшениці спочатку розвивається на барбарисі). Р. р. — вузькоспеціалізовані паразити. Деякі мають велике число спеціальних форм, фізіологічних рас і т.д., що розвиваються лише на рослинах певних пологів, видів і навіть сортів. Так, у збудника бурої іржі пшениці — P. recondita f. sp. tritici — відомо 228 фізіологічних рас. Два сімейства Р. р. — Melampsoraceae і Pucciniaceae — містять 126 пологів, об'єднуючих понад 5 тис. видів Р. р., поширених по всій земній кулі. Р. р. викликають іржу в багатьох культурних, а також в ряду господарський важливих дикорослих рослин (види Melampsora — на хвойних і на льоні, Cronartium — на хвойних, Puccinia — на зернових і бобових культурах і соняшнику, Uromyces — на бобах, Gymnosporangium — на груші, Phragmidium — на трояндах і малині, Hemileia — на кавовому дереві).
Літ.: Траншель Ст А., Огляд іржавинних грибів СРСР, М. — Л., 1939; Cummins G. Ст, Illustrated genera of rust fungi, Minneapolis, 1959.
