Іпатьев Володимир Миколайович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Іпатьев Володимир Миколайович

Іпатьев Володимир Миколайович [9(21) .11.1867, Москва, — 29.11.1952, Чикаго], російський хімік-органік, академік (1916—36). У 1892 закінчив Михайлівську артилерійську академію в Петербурзі, з 1900 професор цієї ж академії. У 1918—1927 працював також в АН(Академія наук) СРСР, у ВСНХ(Вища рада народного господарства) і в заснованому їм Науково-дослідному хімічному інституті високого тиску. У 1927 був посланий в закордонне відрядження, з якою не повернувся. З 1930 працював в США (фірма «Юніверсал ойл продактс компані»), був професором Нортуестернського університету (Чикаго). І. вивчав дію брому на третинні спирти і відкрив нові дороги синтезу вуглеводнів ряду C n H 2n-2 , зокрема ізопрена (1897). У 1900 початків дослідження в області гетерогенного каталізу при високому тиску і температурах причому користувався винайденим їм оригінальним приладом («бомба Іпатьева»). Ці дослідження І. мали велике значення для розвитку промислового каталізу, зокрема гідрогенізації жирів. Займався алкилірованієм парафінових вуглеводнів неграничними вуглеводнями з метою здобуття розгалужених алканов як високооктанових компонентів моторних палив.

загрузка...

  Соч.: Глинозем як каталізатор в органічній хімії, Л., 1927 (совм. з Н. А. Орловим і А. Д. Петровим); Каталітичні реакції при високих температурах і тиску, 1900—1933, М-код.—Л., 1936.

  Літ.: Ковалів Ст І., Розвиток вчення про каталіз, М., 1964; Максименко А. М., Мусабеков Ю. С., Ковалів Ст І., Ст Н. Іпатьев, «Хімія і життя», 1968 № 1, с. 76; Мусабеков Ю. С., На зорі радянської хімії, Ярославль, 1969, с. 30—35.