Іпатьевськая Літопис, прадавній пам'ятник південноросійського літописання, один з ранніх росіян літописних зведень. Отримала назву по місцезнаходженню її списку в Іпатьевськом монастирі (Кострома). Окрім Іпатьевського списку почала 15 в., відкритого Н. М. Карамзіним, самостійне значення має Хлебниковський список 16 ст Іпатьевський і Хлебниковський списки істотно відрізняючись один від одного, сходять до загального протографу — південноросійському літописному зведенню кінця 13 в. І. л. по складу розділяється на три основні частини: перша — «Повість тимчасових років» з продовженням до 1117; друга (події 1118—1199) — Київське зведення кінця 12 в.; третя (до 1292) — в основному галицько-волинські літописні записи. І. л. є коштовним джерелом по історії Південно-західної Русі до кінця 13 ст Чудовою особливістю її є світський характер ряду розповідей. Багато галицько-волинських записів відрізняються яскравою, образною мовою, що піднімає літопис до рівня поетичного твору. Великі заслуги у вивченні І. л. належать Н. М. Карамзіну, А. А. Шахматову, Л. Ст Черепніну, В. Т. Пашуто і ін.
Істочн.: Літопис по Іпатьевському списку, видавництву Археографічній комісії, 1871 (2 видавництва — 1908, перевидано фототипічним способом в 1963).
Літ.: Шахматов А. А., Огляд російських літописних зведень XIV—XVI вв.(століття), М-код.—Л., 1938, гл.(глав) 4—5; Черепнін Л. Ст, Літописець Данила Галицького, в збірці: Історичні записки, т. 12, М., 1941; Ліхачев Д. С., Російські літописи і їх культурно-історичне значення, М— ., 1947; Пашуто Ст Т., Нариси по історії Галицько-волинської Русі, М., 1950, с. 17—133.
